Ліцензія на будівництво у Польщі

Відповідь: Зрозуміло, що питання це слід ставити фахівцям, які знаються на законодавстві Польщі. Однак певна частина запитання стосується ризиків, які виникають через порушення саме українського законодавства. Про ризики у цій частині йтиметься далі.

Згідно зі ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII встановлено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, – з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто, виконання певних будівельних робіт потребує отримання юридичною особою відповідної «будівельної» ліцензії.

Наслідки будівництва без ліцензії встановлені ст.227 ЦК України. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Звісно та зрозуміло, що виконання будівельних робіт резидентом України на території Польщі вимагатиме дотримання саме польського, а не українського законодавства у сфері дозвільних відносин. Проте не варто забувати, що дохід від здійснення такої діяльності буде відображений у звітності резидента України, а це може привести до спору з контролюючим органом щодо того, чи може резидент України отримувати дохід від виконання будівельних робіт без ліцензії на виконання таких робіт.

Зрозуміло, що логіка підказує, що для будівництва у Польщі потрібно отримати польську, а не українську ліцензію, та українські податківці можуть з цим не погодитися.

Аргументуючи правомірність своїх дій, можна послатися на п.186.2. ст.186 Податкового кодексу України, відповідно до якого місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов’язані з нерухомим майном, зокрема послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Однак не варто забувати й про ст.20 ПК України, відповідно до якої контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп. 20.1.30. ПК України).

На усі інші питання відповіді варто шукати в законодавстві Польщі.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді