Поворотна фінансова допомога працівнику

Відповідь: По-перше, слід мати на увазі, що звільнення працівника (припинення трудових відносин) не є підставою для припинення цивільно-правового зобов’язання з повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що повернення позики (ПФД) мало здійснюватися як шляхом утримання її із заробітної плати позичальниці, так і шляхом внесення готівки в касу підприємства чи шляхом банківського переказу, зобов’язання позичальниці слід вважати таким що існує (не припинено), а тому у підприємства є усі підстави для вимоги щодо повернення таких коштів. Це може бути здійснено навіть шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Якщо ж у керівництва підприємства-роботодавця інші плани і воно не планує вимагати повернення коштів, то можна:

1. Нічого не робити, а обліковувати дебіторську заборгованість аж поки не спливе позовна давність і вона не перетвориться в безнадійну та буде віднесена до складу витрат в бухобліку і списана, як безнадійна.
2. Здійснити прощення боргу.

Щодо прощення боргу слід знати, що відповідно до ст.605 ЦК України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу має й податкові наслідки. Так, відповідно до п.164.2. Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПК України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Іншими словами, якщо підприємство – позикодавець здійснить прощення боргу і повідомить позичальника, то позичальник самостійно має подати декларацію і сплатити податки. Якщо підприємство позичальника не повідомить, то ПДФО і ВЗ з суми прощеного боргу будуть обов’язком такого підприємства.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді