Земля як вклад до статутного капіталу…

Відповідь: По-перше, слід акцентувати увагу на тому, що організаційно-правова форма «приватне підприємство» є досить дискусійною. Навіть суди в своїй практиці неоднаково на неї дивляться. Одні судді вважають, що це окрема і самостійна ОПФ, інші ж вважають, що приватне підприємство – це звичайне товариство з обмеженою відповідальністю. Тому безпосереднє застосування до ПП норм законодавства, що регулює діяльність ТОВ, не таке вже й однозначне. А окремого спеціального законодавства для ПП не прийнято.

Відповідно до ч.1 ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства певних видів, зокрема приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи).

За ч.1 ст.113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Враховуючи наведене розглянемо нюанси внесення земельної ділянки до статутного капіталу ПП на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), тому що ця організаційно-правова форма є найбільш ближчою до ПП. Особливо, якщо в статуті ПП є положення, які дозволяють сприймати ПП як ТОВ.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 визначено, що оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

У разі якщо засновники господарських товариств самі оцінюють майно або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірну ціну) до статутного фонду господарського товариства, – це повинно оформлятися відповідним актом оцінки і прийому-передачі до статутного капіталу

Якщо внесення земельної ділянки здійснюється вже після повного формування статутного капіталу ПП, то цей внесок буде вважатися додатковим внеском, що спричинить збільшення розміру статутного фонду товариства.

Збільшення розміру статутного фонду ТОВ фіксується в статуті ПП і підлягає державній реєстрації.

При передачі земельної ділянки в якості внеску до статутного фонду виникає необхідність нотаріального посвідчення права власності ПП на земельну ділянку, оскільки ПП набуває права власності на майно, внесене як вклад до СК.

Внесення засновниками земельних ділянок до статутного капіталу підприємства дозволено статтею 82 Земельного кодексу України.

Відображення в обліку операцій із внесення засновником до статутного капіталу підприємства земельної ділянки залежить від того, наскільки ПП за своїми статутними положеннями наближене до ТОВ. Особливістю збільшення СК ТОВ є те, що спочатку оголошується про внесення додаткових вкладів, потім вони протягом певного часу вносяться і лише потім фіксується та реєструється новий розмір СК. У такому випадку внесення власником земельної ділянки як вкладу до СК ПП слід відобразити за дебетом рахунку 101 та кредитом рахунку 46. А після реєстрації змін про збільшення СК ПП збільшити СК за дебетом рахунку 46 та кредитом рахунку 40.

Якщо ж за положеннями статуту ПП воно ближче до «старої» версії обліку СК ТОВ, то спочатку слід зареєструвати збільшення СК, відобразивши таке збільшення за дебетом рахунку 46, як обов’язок власника здійснити відповідний вклад, та кредитом рахунку 40. А вже потім внести за актом приймання-передачі земельну ділянку, як вклад до СК ПП, відобразивши цю операцію за дебетом рахунку 101 та кредитом рахунку 46, як виконання власником вказаного вище обов’язку.

Цільове призначення земельної ділянки – це її використання за тим призначенням, яке визначене на підставі відповідної технічної документації із землеустрою та чинного законодавства. Відповідно до ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок щодо земельних ділянок приватної власності здійснюється їх власниками.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки та про його зміну вносяться до Державного земельного кадастру.

Також варто мати на увазі, що відповідно до п.14¹ Перехідних положень ЗК України забороняються відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Також варто не забути і про земельний податок. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Водночас абз.2 п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). (https://zak.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-397751.html).

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді