Управління корпоративними правами: податкові наслідки

Відповідь: Відповідно до ст.1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

За ст.1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

 

Відповідно до п.67.6. ст.64 Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном, крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 ПК України.

Взяття на облік договору управління майном здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Згідно з пп.5 п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником ПДВ є особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

 

Слід мати також на увазі, що відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ).

У разі якщо особа, яка згідно із вищезазначеним пунктом не є платником ПДВ у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу).

Тож, платником ПДВ в обов’язковому порядку має бути зареєстрована особа – управитель майна, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій за таким договором (пов’язаних із використанням майна, отриманого в управління) протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ).

 

Взяття на облік договору управління майном здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

 

Отже, на обліку у контролюючих органах повинні перебувати лише ті договори управління майном, управителі яких мають вести окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням отриманого в управління майна. Тому слід уважно скласти договір управління з урахуванням того, щоб відмежувати його від договору доручення, який за своєю суттю відрізняється від договору довірчого управління. Ну хоча би тим, що за договором доручення корпоративні права не передаватимуться у довірчу власність.

 

Процедури взяття на облік у контролюючих органах договорів управління майном та реєстрації їх платниками ПДВ визначені:

• Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну України від 14.11.2014 № 1130 (Положення № 1130);
• Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588 (Порядок № 1588).

 

Відповідно до п. 3.5 Порядку № 1588 підставою для взяття на облік договору управління майном є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна та отримання відповідних документів. За п.4.7 Порядку № 1588 для взяття на облік договору управління майном управитель майна подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ за формою № 1-ПДВ до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:

• заяву за формою № 1-ОПП;
• копію договору управління майном (договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідченим).

 

Одночасно з поданням заяви та копій документів пред’являються оригінали відповідних документів. У разі подання документів представником додатково пред’являється примірник оригіналу документа, що засвідчує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена нотаріально або державною установою.

 

Згідно з п.14.1.202 ПК України продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів, зокрема, операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

 

Отже, в частині передачі фізичною особою корпоративних прав у довірче управління не виникає об’єкт оподаткування ПДВ. Та й виплата дивідендів також не створює об’єкта оподаткування ПДВ. Тому реєстрація управителя платником ПДВ в рамках договору довірчого управління не є обов’язковою.

 

Стосовно відповіді на третє запитання слід виходити з того, чи дійсно відбувалася передача корпоративних прав в довірчу власність. Безпосередньо питання оподаткування дивідендів, що виплачуються управителю, як довірчому власнику, не врегульоване нормами ПК України. А тому, як на мене, оптимальним слід вважати оподаткування дивідендів емітентом корпоративних прав на загальних засадах їх оподаткування при виплаті фізичній особі (ПДФО і ВЗ). Тож управитель має отримати дивіденди вже після їх оподаткування у емітента.

Звісно можна застосувати й механізм оподаткування дивідендів при виплаті їх юридичній особі за умови, що така юридична особа буде зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, як учасник ТОВ, що реалізувати на практиці буде вкрай важко, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV такої можливості не передбачає.

 

Щодо четвертого запитання.

 

Якщо в договорі довірчого управління буде визначено вигодонабувача (родичі установника), то слід виходити з того, що це питання також прямо не врегульовано нормами ПК України.

Та оскільки і якщо управитель отримуватиме дивіденди, вже після утримання з них емітентом ПДФО і ВЗ, то, очевидно, що перерахування їх не власнику корпоративних прав, а його родичам має оподатковуватися за правилами оподаткування дарування. Власник корпоративних прав дарує грошові кошти своєму родичу.

Згідно з п.174.6. ПК України об’єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 ПК України, зокрема грошові кошти, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV ПК України для оподаткування спадщини. Тобто оподаткування і ставка ПДФО визначаються в залежності від ступеня спорідненості.

Так має бути логічно з аналізу норм ПК України.

Проте, не виключаю, що у представників контролюючих органів буде дещо інша думка, а саме, вони вимагатимуть від управителя оподатковувати такі виплати вигодонабувачам за повною ставкою ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%). Принаймні такий ризик залишається.

 

Олександр Єфімов, Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана