Газета “ВСЕ ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”, № 28 за 25 березня 2024
Деякі платники ПДВ, намагаючись урятувати свій податковий кредит, наполягають на тому, аби прописувати в договорах на поставку товарів норми, які зобов’язують продавця скласти податкову накладну (далі — ПН) та зареєструвати її в ЄРПН. Наскільки такі вимоги правомірні — дізнаєтеся з цієї статті.
Про обов’язок продавця товарів скласти податкову накладну
Згідно з п.201.10 Податкового Кодексу України[1] (далі – ПКУ) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної призводить до того, що покупець не отримує право на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Отже, на цю суму збільшується сума його податкових зобов’язань зі сплати ПДВ, а продавець не звільняється від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в ПН, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Складається ситуація, коли покупець стає залежним у своїх податкових зобов’язаннях від продавця товарів/послуг, а саме від факту реєстрації ним ПН.
Штрафи за порушення строків реєстрації ПН встановлені в п.1201.1 ПКУ. Однак застосування штрафів не відновлює права покупця на включення ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту. До того ж при блокуванні ПН відсутні підстави для накладення зазначеного штрафу на продавця, адже заблокувати можна лише зареєстровану ПН.
Обов’язок продавця товарів/послуг зі складення, реєстрації в ЄРПН та надання покупцю ПН напряму пов’язаний з правом покупця включити суму ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту, адже це право з’являється з моменту реєстрації продавцем товарів/послуг ПН в ЄРПН.
Тож, якщо уявити ситуацію, коли покупець придбав товар для продажу за ціною з нарахуванням ПДВ, та продав товар з нарахуванням ПДВ, право такого покупця на податковий кредит створює джерело сплати ним ПДВ.
Наприклад, продавець придбав товар за 1000 грн плюс ПДВ 200 грн, а продав його за 1010 грн плюс ПДВ 202 грн. У разі позбавлення такого продавця права на податковий кредит він змушений буде із виручки від продажу в розмір 1212 грн сплатити продавцеві за товар 1200 грн і з залишку у розмірі 12 грн – сплатити ПДВ у розмірі 202 грн.
Як бачите, позбавлення покупця права на податковий кредит має наслідком втрату ним джерела для сплати ПДВ до бюджету.
Чи відповідає продавець за ненадання покупцю ПН
Принцип свободи договору є одним з провідних у зобов’язальних відносинах та є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб’єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного Кодексу України (далі – ЦКУ)). Загалом зміст свободи договору розкривається в ст. 627 ЦКУ, яка визначає ті елементи принципу свободи договору, щодо яких сторони є вільними. Зміст даного принципу проявляється, зокрема, у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента; самостійно визначати структуру і вид договірного зв’язку. Проявом принципу свободи договору є також можливість сторін визначити способи забезпечення договірних зобов’язань та встановлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов’язань, розмір (обсяг) застосовуваних санкцій тощо.
[1] document.vobu.ua/pku/.
повний текст тут: https://gazeta.vobu.ua/archives/62639
Автор: О.Єфімов, Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді