EXPERTUS. Головбух
Питання: наша компанія є єдиним засновником іншої юридичної особи. Тобто на балансі нашого підприємства є корпоративні права.
Але проблема в тому, що ця юридична особа, котра нам належить, знаходиться в місті Донецьк. Зв’язок з людьми – співробітниками після його окупації втрачений достатньо давно. Тобто нам зовсім не відомо, що з цим майном і що з людьми. Звіти також перестали здавати напевно десь 2018 здається.
Як бути в такій ситуації?
Якщо, наприклад, ми будемо ліквідувати цю юридичну особу (назвемо – материнську), то ніхто ж не ліквідує, адже та юридична особа – донецька – не є ліквідованою, тобто ніби існує?
Відповідь: Спочатку про сутність корпоративних прав. Зміст таких корпоративних прав закріплено, наприклад, в ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно з якою учасники товариства мають такі права:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;
2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;
3) брати участь у розподілі прибутку товариства;
4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Відповідно до ст.961 ЦКУ права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об’єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
Згідно з п.3 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Відповідно до розділу IV цього ж Національного стандарту у примітках до фінансової звітності інвестори наводять (розкривають) перелік господарських товариств, власну частку в їхньому статутному капіталі та суму заборгованості за внесками до зазначених статутних капіталів.
З наведеного слід дійти висновку про те, що корпоративні права, власником яких є юридична особа, є для неї звичайним активом, який відображається у фінансовій звітності, зокрема у балансі підприємства.
Зрозуміло, що допоки триватиме окупація Донецька, визначитися з тим, які економічні вигоди можна очікувати від такого активу, важко, якщо не неможливо.
А от якщо йдеться про ліквідацію «материнської» компанії, тієї яка такий актив має, то тут слід виходити з правил, що регулюють таку ліквідацію.
Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
За ст.105 ЦКУ учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.
Згідно зі ст.110 ЦКУ юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, суб’єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ст.111 ЦКУ ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Зокрема можуть бути реалізовані корпоративні права, що належать юридичній особі, яка ліквідується.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Тож, якщо грошових коштів та іншого майна буде достатньо для того, щоб розрахуватися з кредиторами без реалізації корпоративних прав, то такі права дістануться учасникам юридичної особи, що ліквідується.
Отже, наявність серед активів юридичної особи корпоративних прав іншої юридичної особи не перешкоджає ані існуванню її, ані ліквідації, оскільки є звичайним активом, що має знайти своє відображення в балансі такої юридичної особи.
Якщо ж це створює певний дискомфорт, то такі корпоративні права можна просто продати, отримавши за них відповідну грошову компенсацію.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді