Міжнародна конференція, консультаційні послуги і представництво… Податки

Відповідь: Зрозуміло, що аналіз самого предмету договору та його умов є досить важливим для оцінки податкових наслідків. Проте в цьому разі будемо виходити із загального бачення описаного у питанні.

Отже, резидент – платник податку на прибуток і ПДВ, отримує консультаційні послуги від нерезидента, до яких входить зокрема і представництво резидента на міжнародній конференції. Досить складно поєднати консультаційні послуги і дії, спрямовані на представництво та участь в міжнародних конференціях без детальної інформації щодо суті таких послуг і того, як ця суть відображена у відповідному договорі.

Щодо ПДВ

Згідно з п.208.2 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за ставкою податку 20 % або за ставкою 7 % для послуг, які вважаються наданими на території України, на базу оподаткування, визначену за п.190.2 ПКУ. Відповідно до вказаної норми для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.

Визначену вартість перераховують у національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати базу оподаткування визначають виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Згідно з п.186.2. ст.186 ПКУ місцем постачання послуг, зокрема є місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів. Тож, у разі отримання послуг щодо участі в конференції, можна стверджувати, що обов’язку сплати ПДВ не виникає.

Однак, згідно з п.186.3. ст.186 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Тож, у разі надання саме консультаційних послуг резиденту України місцем їх надання вважатиметься територія України, а отже й об’єкт оподаткування ПДВ у цьому разі виникатиме.

Щодо податку на прибуток

Відповідно до п.134.1. ст.134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Згідно з цим НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п.18 зазначеного НП(С)БО до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, й винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Отже, витрати, вказані у питанні мають зменшити фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств.

Щодо податку на репатріацію

Згідно з п.141.4. ст.141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Тож, якщо за договором, про який йдеться у запитанні, будуть надані послуги у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, то місцем надання таких послуг не вважатиметься територія України, а отже й об’єкт оподаткування податком на репатріацію не виникатиме. Якщо ж мова йтиме про консультаційні послуги, то швидше за все доведеться сплачувати ще й податок на репатріацію.

Відповідно до пп.141.4.2. ст.141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана