Поворотна фінансова допомога своєму підприємству

EXPERTUS. Головбух

Питання: Товариство надало поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (далі – ПФД) в сумі 1 000 000.00 грн. своєму засновнику – фізичній особі 1 (далі – ФО1) на підставі договору.

ФО1 із цих отриманих коштів надав ПФД, на підставі розписки, безготівковим шляхом, іншій фізичній особі (далі – ФО2) в сумі 200 000.00грн.

Станом на зараз у ФО1 триває судовий процес та картковий рахунок заблоковано виконавчою службою. ФО2 бажає повернути борг.

Підкажіть, будь-ласка:

1. Які податкові наслідки, та чи потрібно ФО1 та ФО2 буде подавати декларацію про доходи, для всіх 3 сторін (опишіть для кожного окремо; як я розумію для Товариства просто погашається частина боргу перед ним, та ніяких додаткових наслідків, а от по фізичних особах я не розумію чи є дохід), якщо вони укладуть тристоронній (не нотаріальний) договір переведення боргу, за яким частину боргу ФО1 перед Товариством погасить ФО2 на розрахунковий рахунок ТОВАРИСТВА безготівковим шляхом?

Які ще треба скласти папери, щоб було засвідчено, що після цього перерахування у ФО2 погашені зобов’язання перед ФО1 (найбільш цікавить все про ФО1)

2. Який ще повністю легальний варіант ви можете запропонувати в даній ситуації (бажано без податкових наслідків для ФО1)??

Відповідь: Згідно з пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога надається на безповоротній або поворотній основі. При цьому поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. У цивільних правовідносинах щодо поворотної фінансової допомоги вживають термін «позика». Відповідно до ст.1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, для отримання поворотної фінансової допомоги підприємством від фізичної особи необхідно укласти договір позики між ними.

Відповідно до ст.638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вказано вище, предметом договору позики є грошові кошти.

Щодо податкових наслідків повернення позикодавцеві (Товариству) отриманої позики третьою особою (ФО2) за дійсного позичальника (ФО1) слід виходити з того, що якщо повернення здійснюється в межах фактичного боргу, а саме 200 000 грн, то в такому разі ніяких податкових наслідків не виникає для жодного з суб’єктів. Звісно, в банку працівники відділу фінансового моніторингу можуть запитати у ФО2 про те, звідки вона має 200 000 грн і чим підтверджується їх джерело походження. Але то вже питання банку, а не контролюючого органу.

Якщо ж ФО2 буде повертати Товариству більше ніж 200 000 грн, тобто більше фактичного боргу перед ФО1, то в такому разі суму перевищення слід врегулювати відповідним договором. Наприклад, договором позики, за яким ФО2 надає позику ФО1 в сумі, що перевищує 200 000 грн, шляхом її перерахування Товариству для виконання зобов’язання ФО1 перед Товариством щодо повернення позики. Таке собі «перекредитування».

Що стосується «номінальної» суми позики в 200 000 грн, то її сплату з боку ФО2 на користь Товариства замість ФО1 можна оформити:

• Договором відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор (ФО1) відступає новому кредитору (Товариству) право вимоги від боржника (ФО2) боргу за позикою в розмірі 200 000 грн, а Товариство зобов’язується сплатити на користь ФО 1 таку ж суму – 200 000 грн. Після цього слід укласти договір припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимоги ФО1 до Товариства за договором відступлення права вимоги в розмірі 200 000 грн, та вимоги Товариства до ФО1 з повернення позики в 1 000 000 грн частково в сумі 200 000 грн.;
• Договором переведення боргу, за яким первісний боржник ФО1 переводить свій борг в сумі 1 000 000 грн перед Товариством частково в сумі 200 000 грн на нового боржника – ФО2. При цьому ФО1 зобов’язується сплатити 200 000 грн за переведений борг на користь ФО2. Як і в першому випадку після цього слід укласти договір припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимоги ФО1 до ФО2 за договором позики в розмірі 200 000 грн, та вимоги ФО2 до ФО1 за договором з переведення боргу в сумі 200 000 грн.

Важливо наведені операції здійснювати за «номіналом», тобто без відсотків, дисконтів, інших винагород…, оскільки їх наявність може наштовхнути податківців на «ідею» тлумачити вказані операції як фінансові послуги, а на відсотки, дисконти, інші винагороди нараховувати відповідні податки.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді