Продаж онлайн-навчання

EXPERTUS. Головбух

Питання: ФОП продає через інтернет продукт – інфобіз (онлайн навчання).

Яку систему оподаткування та групу можна обрати?

Прийом платежів з закордону. Яку платіжну систему потрібно або можна використовувати ФОП, та на якій групі ЄП потрібно бути, і як оподатковується валюта?

Чи потрібно якісь авторські права робити на курси чи ще щось?

Чи потрібно виписувати акти наданих послуг на оплати за онлайн курси?

Відповідь: Для того, щоб рекомендувати систему оподаткування тієї чи іншої діяльності, слід мати детальну інформацію щодо нюансів такої діяльності. Так, в деяких випадках ефективною є спрощена система оподаткування, а в деяких – загальна. Якщо ФОП на спрощеній системі оподаткування закуповує товари/роботи/послуги з ПДВ, то йому вигідніше сплачувати єдиний податок за ставкою 3% плюс ПДВ. В протилежному випадку ефективним буде ставка ЄП – 5%.

За загальним підходом спрощена система частіше виглядає більш привабливою.

Відповідно до п.291.4. ст.291 ПКУ суб1єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

3) третя група, зокрема: фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З наведених визначень слід дійти висновку, що для наведеної у питанні діяльності можна застосувати другу або третю групу спрощеної системи оподаткування. Друга група зобов’язує сплачувати фіксовану суму ЄП та військового збору незалежно від доходу і забороняє надавати послуги юридичним особам, третя – зобов’язує сплачувати ЄП у розмірі 3% плюс ПДВ або 5%, військовий збір та дозволяє надавати послуги як фізичним, так і юридичним особам.

 

 

Щодо отримання оплати за послуги, слід виходити з наступного. Відповідно до п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Наслідки проведення єдинником негрошових розрахунків.

По-перше, підвищена ставка податку з таких розрахунків. Відповідно до п.293.4. ПК до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий, застосовується ставка ЄП  в розмірі 15%.

По-друге,  Окреме відображення доходу, який отримано у негрошовій формі. Відповідно до пп. 296.5.5 ПК у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, платники ЄП в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.

По-третє, втрата статусу єдинника. Відповідно до пп. 298.2.3 ПК платники ЄП зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ПК, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

 

При отримані оплати у грошовій формі за послуги слід використовувати, як варіант SWIFT-переказ безпосередньо на валютний рахунок ФОП, відкритий в українському банку. В цій ситуації такий спосіб оплати є оптимальним, оскільки в цьому випадку ФОП здійснює свою діяльність відповідно до чинного валютного та податкового законодавства. У цьому випадку наявною є і грошова форма розрахунків, і виручка на рахунок ФОПа.

 

Інший варіант: отримання виручки єдинником через міжнародні платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) платіжна система – система для виконання платіжних операцій із формальними та стандартизованими домовленостями і загальними правилами щодо процесингу, клірингу та/або виконання розрахунків між учасниками платіжної системи.

Користувач платіжних послуг (далі – користувач) – фіз- особа або юрособа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей НБУ), а в разі надання послуг банком – клієнт банку.

Положеннями ст. 71 Закону № 1591 визначено, що виконання платіжних операцій в Україні може здійснюватися з використанням платіжних систем. В Україні можуть здійснювати діяльність внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи.

При цьому, міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій оператором платіжної системи є резидент або нерезидент та яка здійснює діяльність на території двох і більше держав, однією з яких є Україна, і забезпечує виконання платіжних операцій у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї держави до іншої (ч. 3 ст. 71 Закону № 1591).

Суб’єктами правових відносин у платіжній системі є оператор платіжної системи, розрахунковий банк (розрахункові банки), технологічний оператор (технологічні оператори), учасники платіжної системи та користувачі (ч. 6 ст.71 Закону № 1591).

 

ФОП, як зареєстрований користувач цієї платіжної системи, не є власником банківського рахунку, а є лише користувачем системи з доступом до спеціальних віртуальних реквізитів (так званого електронного гаманця). З електронного гаманця можна «вивести» електронні гроші у вигляді коштів на свій рахунок у банку.

Чинне законодавство, включаючи Закон від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) не містить заборони щодо отримання користувачами платіжних систем, у тому числі ФОПами, коштів у іноземній валюті. Система оподаткування у цьому випадку також не є критерієм наявності чи відсутності такої заборони.

 

Пунктом 292.5 ПК визначено, що дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату отримання такого доходу.

При цьому, у п. 292.6 ПК закріплено, що датою отримання доходу платника ЄП є дата надходження коштів платнику ЄП у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

У наведеній нормі не говориться про отримання (зарахування) коштів саме на рахунок в банку, а йдеться про надходження коштів платнику ЄП.

Отже, з урахуванням чинного законодавства, дата надходження коштів – це зокрема для електронних грошей дата надходження коштів в електронний гаманець (наприклад, системі Payoneer чи іншій). Відповідно на цю  дату й береться курс НБУ щоб визначити гривневу суму інвалютного доходу.

 

Наприклад, платіжна система Payoneer відразу після отримання платежу надає можливість «виведення» коштів на свій місцевий банківський рахунок.

Відповідно до чинного законодавства вказана можливість – право, а не обов’язок користувача. Так, Закон № 2473 не встановлює строків для продажу валюти з електронного гаманця.

Тож, ФОП самостійно вирішує, коли «виводити» кошти з Payoneer, обов’язку робити це відразу після отримання платежу немає. Але…

 

Враховуємо правила валютного контролю (якщо мова йде про післяплату за надані послуги нерезиденту, експортовані товари). Щоправда – якщо сума операції в еквіваленті понад 400 тис. грн.

Відповідно до п. 16 розділу І Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення 5) розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках. Електронний гаманець в міжнародній платіжній системі поки що не є рахунком в українському банку.

На підставі частини першої ст. 13 Закону № 2473 НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (послуг). Так званий «валютний контроль». Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону № 2473, у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів (послуг) грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується (для послуг – з дати надання). Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (послуг) встановлені п. 21 розд. II Положення № 5, та становлять 365 календарних днів (к. д.).

Але на період воєнного стану п.14² постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі — Постанова № 18) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

Відповідно до п.23 розділу ІІ Положення 5 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше законодавчо визначеного строку, а грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Валютний нагляд здійснюється за операціями, якщо їх сума перевищує 400 тис. грн (у еквіваленті) (ч. 7 ст. 11 Закону № 2473). Вторить цьому і Постанова № 18. Тож і в період воєнного стану валютний контроль проводять лише у разі, якщо операції перевищує 400 тис. грн (п. 14⁴ Постанови № 18 ). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів (послуг) підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

 

Відповідно до п.16 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7) банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків за кожним фактом здійснення поставки товару (послуги). Грошові кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків (п.19 Інструкції № 7). Інакше – пеня 0,3% неодержаних грошових коштів за кожен день прострочення (ч. 5 ст. 13 Закону № 2473).

Отже, виводити валютну виручку з гаманця в міжнародній платіжній системі на рахунок в українському банку одразу не обов’язково. Але якщо операція підлягає валютному контролю (сума понад 400 тис. грн), рекомендуємо вивести ці кошти з міжнародної платіжної системи на рахунок ФОПа в українському банку протягом 180 днів з дня надання послуг (якщо вони надані після 04.04.2022), за які ця валюта надійшла.

Та й для сплати єдиного податку з суми доходу, отриманого в міжнародній платіжній системі, необхідно виведення такого доходу на рахунок ФОПа в українському банку. Інакше важко буде пояснити податківцям, що той дохід є доходом ФОПа на спрощеній системі оподаткування, а не фізичної особи – на загальній.

Щодо авторських прав слід виходити з того, що відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських та/або суміжних прав, а також щодо прав особливого роду (sui generis), пов’язаних зі сферою авторського права та/або суміжних прав, регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX.

Відповідно до ст.5 цього Закону авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права. Первинним суб’єктом авторського права є автор твору. Суб’єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.

За ст.11 Закону собистими немайновими правами автора є:

1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;

2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;

3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;

4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;

5) право надати назву твору або залишити його без назви;

6) право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

А за ст.12 цього ж Закону суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способами використання твору є:

1) відтворення;

2) включення до складеного твору;

3) включення до іншого твору, крім складеного твору;

4) розповсюдження примірників твору;

5) імпорт примірників твору;

6) здавання в найм або в позичку примірників твору;

7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8) переклад;

9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Цей перелік не є вичерпним.

Тож, якщо є необхідність захистити свій інтелектуальний продукт, то необхідно зафіксувати за собою авторське право на нього.

Стосовно акта наданих послуг на оплати за онлайн курси, слід виходити з ризику його відсутності. Будь-який отримувач таких послуг не зможе стверджувати про їх неотримання чи про те, що вони надані неякісно, якщо він підпише акт про отримання таких послуг.

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді