Нова Пошта: ризики співпраці

EXPERTUS. Головбух

Питання: Прохання прокоментувати потенційні ризики (податкові, юридичні) по такій ситуації:

Підприємство роздрібної торгівлі планує укласти договір з Новою Поштою на надання повного спектру логістичних послуг, а саме:

– передача товару на склади Нової пошти;

– Нова пошта сама формує товар для відправки Покупцю (після отримання інформації від Підприємства про отримане від Покупця замовлення);

-Нова пошта доставляє Товар Покупцю.

І ще таке питання: чи можливо (без ризиків) зазначити у договорі, що Товар, який придбає Підприємство відразу доставляється на склади Нової пошти?

Відповідь: Для початку слід зазначити про різні категорії ризиків у такій ситуації. Перша категорія ризиків пов’язана з самою схемою господарських відносин. Друга – це та, яка ґрунтується на умовах договорів, укладених в рамках такої господарської операції, та на результатах їх виконання належним чином. З урахуванням самого питання проаналізувати можна лише першу групу, оскільки умови укладених договорів та й сам факт їх укладення в питанні не зазначені.

Отже, суть наведеної схеми слід охарактеризувати наступним чином: між Підприємством і Новою Поштою виникають відносини зберігання з певними особливостями.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У цьому ж договорі зберігання може бути зазначено, що річ повертається поклажодавцеві або іншій особі за дорученням поклажодавця. Для цього договір зберігання потрібно доповнити істотними умовами договору доручення.

Згідно зі ст.1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Те, що договір зберігання міститиме умови двох правочинів (зберігання і доручення) чинному законодавству не суперечить, оскільки відповідно до ст.628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Повертаючись до договору зберігання, зазначимо, що договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Тобто законодавець прямо передбачає можливість включення в такий договір умови про те, що товар на зберігання буде прийнятий зберігачем в майбутньому. Іншими словами можна обумовити відносини, за яких Нова Пошта прийматиме товар Підприємства партіями.

В договорі зберігання можна також обумовити, що товар Підприємства Нова Пошта отримуватиме не лише від самого Підприємства, а й від його постачальників безпосередньо. У цьому випадку ризик пов’язаний з належним обліком товару Новою Поштою, прийманням його на зберігання за кількістю і якістю, фіксацією порушень кількості, якості, комплекту та комплектності товару. Усунути цей ризик можна, якщо товар на складі Нової Пошти від постачальника прийматиме представник Підприємства і вже потім передаватиме на зберігання представникові Нової Пошти.

Відповідно до ст.944 ЦКУ зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Порушення вказаної вимоги породжує ще й податковий ризик. Так, згідно з п.14.1.13. ст.14 Податкового кодексу безоплатно наданими товарами вважаються, зокрема, товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. У такому разі вартість таких товарів має збільшити фінансовий результат до оподаткування самої Нової Пошти. Що ж до Підприємства, то йому податківці без коливань нарахують дохід від реалізації та ПДВ на суму товару використаного Новою Поштою.

Для уникнення чи зменшення такого податкового ризику в договорі зберігання слід дуже чітко описати механізм передачі товару кінцевому покупцеві у такий спосіб, щоб у податківців не було можливості тлумачити, що Нова Пошта використала товар, переданий їй на зберігання навіть тимчасово. Це вже залежить від юридичної та податкової грамотності тих, хто складатиме та аналізуватиме проєкти договору зберігання та інших документів, зокрема первинних, якими будуть оформлені зазначені операції.

Якщо не брати до уваги інші ризики, пов’язані з ворожими БПЛА та ракетами, то слід наголосити на тому, що кваліфіковано складені договори і документи в рамках описаної ситуації, та їх належне виконання можуть якщо не усунути вказані ризики, то точно їх істотно знизити.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді