Роялті за використання торговельної марки

Питання: Підприємство (ТОВ) на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ.

Підприємство планує укласти Ліцензійний договір на використання торговельної марки з фізичною особою, яка є засновником підприємства. Також засновник підприємства є ФОП 3 групи.

Перед укладанням ліцензійного договору ФОПу додамо новий КВЕД 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами». Питання:

Якщо стороною договору є фізична особа (яка одночасно є власником торговельної марки), при виплаті роялті підприємство є податковим агентом, і повинно сплатити ПДФО 18% та ВЗ 5% із суми роялти?
Суми щомісячних платежів за договором будемо відображати у складі витрат. Чи треба робити коригування в додатку Р1 Декларації про прибуток?
В Укрпатенті реєструвати договір не плануємо. Чи потрібно нотаріальне завірення договору?

Відповідь:

Обширне визначення терміну «роялті» знаходиться у пп.14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України: «роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об’єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Щодо оподаткування при виплаті роялті. Під час визначення об’єкта оподаткування до витрат підприємства зараховуються витрати з нарахування роялті, яке сплачується за використання об’єктів права інтелектуальної власності в господарській діяльності платника податку (пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПК України).

Відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України виплати роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об’єктом обкладення ПДВ. Якщо ж виплата роялті здійснюється у негрошовій формі, то норма підпункту 196.1.6 ПКУ не застосовується, і виникає об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

Також, будь-який резидент, що нараховує фізичній особі роялті, стає податковим агентом відносно цього доходу в момент його нарахування. Отже, відповідь на перше питання – так, при виплаті роялті підприємство є податковим агентом, і повинно утримати з їх суми: ПДФО – за ставкою 18 %; військовий збір – за ставкою 5 %.

Щодо бухгалтерського відображення. Відображення платежів з виплати роялті в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до положень п. 7 НПСБО 16 «Витрати». Такі платежі фіксуються за датою нарахування в конкретний звітний місяць. Якщо витрати не можна прямо пов’язати з доходом за певний період, то вони включаються до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Ці витрати можуть бути включені до складу адміністративних витрат (Дт 92) або витрат на збут (Дт 93). В такому випадку витрати враховуються у звітному періоді, коли вони були здійснені (на дату нарахування).

Якщо ж Ваше підприємство може прямо пов’язати роялті з конкретними об’єктами витрат, то такі суми включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) (Дт 23, 91).

Коригування в Декларації про прибуток по роялті на збільшення фінансового результату передбачені:

– пп. 140.5.6 ПК України: витрати по роялті на користь нерезидентів, і сума таких витрат перевищує суму доходів від роялті + 4% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за попередній рік; вся сума витрат по роялті, якщо операція не має ділової мети; коригування не проводять, якщо ціна роялті обґрунтована на відповідність її рівню ціни «витягнутої руки»;

– пп. 140.5.7 ПКУ (поквартальне коригування), витрати по роялті на користь: нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам. Коли резиденти – суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті; нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України; нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є; особи, яка сплачує податок на прибуток у складі інших податків (наприклад, платники єдиного податку); юридичної особи, яка звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує його за ставкою, іншою, ніж 18%.

Вимоги пп. 140.5.7 ПКУ не застосовує платник податку у випадках нарахування роялті на користь правовласників як винагороди за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Щодо форми ліцензійного договору. Ліцензійний договір укладається у письмовій (електронній) формі. У разі недодержання сторонами письмової (електронної) форми такий ліцензійний договір буде вважатися нікчемним відповідно до положень ч. 2 ст. 1107 ЦК України. Ліцензійний договір не підлягає обов’язковій державній реєстрації. Його державна реєстрація може здійснюватися на вимогу Ліцензіара або Ліцензіата та проводиться УКРНОІВІ у відповідності до положень інструкцій про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності та видачу ліцензії на використання в залежності від об’єкта права інтелектуальної власності. За бажанням сторін договору або однієї з них, ліцензійний договір може бути нотаріально посвідчено. Проте, це не обов’язкова умова.

Анастасія ПОЛЄЖАЄВА, юрист Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери»