Представництво нерезидента і орендна плата

EXPERTUS. Головбух

Питання: Представництво компанії-нерезидента зареєстровано у 2014 році. Також дане представництво стало на облік у 2021 році як платник податку на прибуток. У представництва та в компанії-нерезидента відсутній інвестиційний рахунок в банківських установах.

Наразі виникла ситуація, що представництво не може отримувати кошти від орендарів при здачі майна в оренду, яке належить іноземній компанії, оскільки, зі слів банку, такі кошти можуть бути перераховані лише на інвестиційний рахунок.

Чи може представництво надавати інші послуги, наприклад, консультативні, маючи відповідний КВЕД, компаніям-резидентам України, укладати інші договори з отриманням прибутку?

Яким іншим способом може отримувати кошти представництво на території України для забезпечення власних потреб?

Відповідь: Відповідно до п.2 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 інвестиційний рахунок – це поточний рахунок в іноземній валюті 1 та 2 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269), та/або в гривнях, відкритий іноземним інвестором у банку виключно для здійснення ним інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних цим іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, та пов’язаних з такою діяльністю операцій, відповідно до пунктів 132-134 розділу X вказаного Положення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Згідно зі ст.1 зазначеного Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть, зокрема, бути рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Інвестиційна діяльність провадиться на основі:

інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, що здійснюється органами державної влади за рахунок коштів державного бюджету, позичкових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

місцевого інвестування, що здійснюється органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів, позичкових коштів, а також комунальними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів;

іноземного інвестування, що здійснюється іноземними державами, юридичними особами та громадянами іноземних держав;

спільного інвестування, що здійснюється юридичними особами та громадянами України, юридичними особами та громадянами іноземних держав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII нерезидентами визнаються, зокрема, юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі ті, частки участі в яких належать резидентам та розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх відокремлені підрозділи, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій з місцезнаходженням за межами України, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.

А резидентами визнаються, зокрема, відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в попередньому абзаці, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Отже, представництво нерезидента, яке здійснює підприємницьку діяльність в Україні, визнається резидентом, а яке не здійснює – нерезидентом.

Тож, в залежності від того, здійснює чи не здійснює представництво нерезидента підприємницьку діяльність в Україні, залежить відповідь на питання, чи правильною є вимога банку сплачувати оренду винятково на інвестиційний рахунок.

 

Відповідь на питання про те, чи може представництво надавати інші послуги, наприклад, консультативні, маючи відповідний КВЕД, компаніям-резидентам України, укладати інші договори з отриманням прибутку, знову ж таки залежить від того, здійснює таке представництво підприємницьку діяльність в Україні чи не здійснює.

Якщо представництво здійснює підприємницьку діяльність в Україні, то цілком зрозуміло, що надання відповідних послуг може бути такою діяльністю. Однак слід зважити на відповідні ризики:

  1. Якщо оплатою консультативних послуг «замінити» оплату оренди, то ризик з боку контролюючих органів може полягати у невизнанні витрат орендарів в частині оплати консультативних послуг та визнання безоплатними послуг з оренди і збільшення на їх вартість бази оподаткування. Для представництва податкові наслідки можуть бути у вигляді донарахування доходу, зокрема й для оподаткування ПДВ, від надання безоплатних послуг.
  2. У орендаря можуть змінитися менеджери чи власники, у яких можуть виникнути питання щодо оплати фактично неотриманих консультативних послуг.

Іншими словами консультативні чи інші послуги треба буде «підкріплювати» фактичними їх результатами. Акту приймання-передачі податківцям буде замало.

Відповідаючи на питання про те, яким іншим способом може отримувати кошти представництво на території України для забезпечення власних потреб, варто зазначити, що такі кошти представництво може отримати від самої юридичної особи – нерезидента для забезпечення власних потреб.

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді