Податкові наслідки для нерезидента при реорганізації шляхом виділу

EXPERTUS. Головбух

Питання: Підприємство резидент України, засновником якого є нерезидент 100% частки в статутному капіталі, вирішив утворити нове підприємство шляхом виділу (реорганізація шляхом виділу) й передати на баланс нового підприємства деяке нерухоме майно.

Питання:

Які податкові наслідки будуть для нерезидента при такому виділі?

Які податки має сплатити нерезидент?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦКУ виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, наслідком виділу є перехід майна, прав та обов’язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника(ів).

Особливістю виділу порівняно з іншими видами реорганізації є те, що реорганізована юридична особа (правопопередник) продовжує своє існування як така – відбувається лише зміна складу її майна, прав та обов’язків: вона позбавляється частини прав та обов’язків, які переходять до правонаступника.

З аналізу вищенаведеного слідує висновок про те, що наслідком виділу є парцелярне правонаступництво, що своєю чергою передбачає передання частини майна, прав та зобов’язань, визначених розподільчим балансом, одній або більше новій юридичній особі (правонаступникам), які створюються в результаті виділу.

Згідно з пп.98.1.4. ПКУ виділення з платника податків інших платників податків – це передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Відповідно до п.98.3. ст.98 ПКУ реорганізація платника податків, зокрема, шляхом виділення з його складу іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

При виділі, передбаченому цивільним законодавством, юридична особа, з якої відбувся виділ не набуває корпоративних прав у новоствореній. Усі корпоративні права у новоствореній юридичній особі належать тим самим учасникам юридичної особи, з якої відбувся виділ. При цьому законодавство вимагає збереження не лише складу учасників такої юридичної особи, а ще й збереження співвідношення їх часток. У протилежному випадку виділ не відбудеться. Станеться створення нової юридичної особи або ще щось інше, але не виділ.

Отже, чинне податкове законодавство не містить норм, які би створювали наслідки саме до учасників ТОВ, реорганізованого шляхом виділу. Лише у деяких випадках можливі наслідки для такого ТОВ і для новоствореного ТОВ в частині субсидіарної чи солідарної відповідальності. Податкові обов’язки (податки) у цьому разі ані для обох ТОВ, ані для їх учасників не виникають.

Щодо інших наслідків слід врахувати таке.

Відповідно до пп.39².5.5. ст. 39² ПКУ фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Штраф за невиконання цього обов’язку за ПКУ складає 300 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, тобто 908 400 грн у 2025 році. (п.120.7. ПКУ). Зрозуміло, що цей штраф не застосовується до нерезидентів – учасників українського ТОВ, проте подібну норму права може містити законодавство країни нерезидента. Тож, на такий ризик варто зважити. 

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана