Продаж товару з чужого складу

Питання: Продаємо товар, який самі купуємо. Чи може бути пунктом навантаження при реалізації склад нашого продавця, в якого наше підприємство купує товар, щоб продати покупцю. Як це узгодити? Завжди продавали зі свого складу.

Як врегулювати питання, щоб можна було відвантажити зі складу нашого постачальника відразу нашому покупцеві і це не виглядало як посередництво фінансове?

Відповідь: Для початку варто глибоко усвідомити одну із фундаментальних засад цивільного законодавства, таку як свобода договору (ст.3 ЦКУ). Відповідно до ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦКУ).

Щодо останніх умов слід мати на увазі положення ст.6 ЦКУ відповідно до якої:

  • сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;
  • сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;
  • сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони не можуть цього зробити лише в тих випадках, коли в актах законодавства прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУ).

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. А згідно зі ст.267 ГКУ у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцемДоговором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Щодо місця виконання зобов’язання постачальника слід мати на увазі положення ст.532 ЦКУ, відповідно до якої місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. При цьому якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, за зобов’язанням про передання товару (майна) виконання провадиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання. Подібний підхід до визначення місця виконання зобов’язання міститься і в ст.197 ГКУ.

Отже, з урахуванням положень ЦКУ і ГКУ слід зробити висновок про те, що місце виконання такого зобов’язання, як передача товару постачальником покупцеві, має встановлюватися в договорі поставки за узгодженням сторін такого договору. Таким місцем може бути у тому числі й склад виробника товару чи іншого попереднього постачальника, у якого й був придбаний товар. Для цього в договорі поставки слід зазначити конкретне місце (склад), з якого буде здійснена поставка товару.

Щоб на запитання контролюючих органів можна було дати адекватну відповідь, необхідно у договорі з виробником товару передбачити можливість передачі товару на складі виробника як самому покупцеві, так і іншим особам, уповноваженим таким покупцем. Такими особами можуть бути покупці самого покупця.

Відповідно до ст.334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Таким чином, цілком легітимним буде оформлення виробником товарно-розпорядчого документа і вручення його покупцеві. Останній цілком легітимно і правомірно зможе продавати товар та передавати його своєму покупцеві шляхом вручення йому такого товарно-розпорядчого документа. Особа, у якої такий товарно-розпорядчий документ перебуватиме у правомірному володінні і зможе його отримати зі складу виробника.

Отже, цивільне законодавство передбачає і встановлює можливість правомірної передачі товару покупцеві у різних місцях в залежності від згоди, до якої дійшли постачальник і покупець.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду