Збільшення статутного капіталу за рахунок позики від нерезидента

Питання: ТОВ планує збільшити статутний капітал за рахунок валютної позики нерезидента-засновника та нарахованих відсотків за цим договором. Рішення було прийнято 24.09.2019. Зміни в статут будуть внесені орієнтовно через 1-2 місяці. Що потрібно прописати в додатковій угоді до договору позики, для того, щоб не нараховувати відсотки та не проводити дисконтування?

Відповідь: Відповідно до ст.13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон) вкладом учасника товариства для формування статутного капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Збільшення СК за рахунок додаткових вкладів регулюється ст.18 Закону. Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. При цьому кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі.

Внесення додаткових вкладів є правом учасника, а не його обов’язком. Цьому праву кореспондує обов’язок товариства такий вклад прийняти. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону з учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов’язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство – збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

Таким чином, для того, щоб в учасника виник обов’язок внесення додаткового вкладу, з ним має бути укладений договір, за яким такий учасник стане зобов’язаним саме у грошовому зобов’язанні. Таке зобов’язання потрібно для того, щоб виникло два зустрічних однорідних, а саме грошових зобов’язання: зобов’язання учасника перед ТОВ здійснити додатковий вклад за договором з товариством і зобов’язання ТОВ повернути учаснику позику та відсотки, нараховані на суму позики.

Таким чином, між учасниками ТОВ та нерезидентом-засновником, який також є його учасником, має бути укладений договір про внесення додаткових вкладів до СК ТОВ, та встановити у цьому договорі саме обов’язок нерезидента-засновника перед ТОВ внести вклад у конкретній сумі. У цьому ж договорі слід передбачити строк внесення додаткового вкладу: 1-2 місяці.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Отже для зарахування зобов’язання нерезидента по внесенню додаткового вкладу і зобов’язання товариства з повернення такому нерезиденту позики та відсотків необхідно, щоб такі зобов’язання існували; щоб строк виконання їх настав. Тож договір позики і договір про внесення додаткового вкладу мають бути укладені таким чином, щоб строки виконання грошових зобов’язань за ними настали і з’явилася можливість їх зарахувати.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦКУ зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тобто достатньо, щоб товариство нерезиденту чи нерезидент товариству спрямувало заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і припинення зустрічних зобов’язань станеться.

Звичайно ж, з метою уникнення непотрібних непорозумінь з контролюючими органами рекомендую укласти договір про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У такому договорі слід вказати, яке зобов’язання, строк якого настав і коли, у якому розмірі припиняється шляхом зарахування його зустрічним зобов’язанням, стосовно якого також слід вказати строк виконання та розмір. Дата, на яку буде складено такий договір зарахування і буде датою, станом на яку остаточно будуть нараховані проценти за позикою та припиниться їх подальше нарахування, оскільки з цієї дати ТОВ вже не буде зобов’язане ані повертати позику, ані сплачувати відсотки за її користування. На цю дату буде зафіксована остаточна сума нарахованих відсотків у валюті.

Таким чином, другим документом, необхідним для оформлення вказаної операції, буде договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, із зафіксованою у ньому остаточною сумою нарахованих відсотків за позикою.

Про правомірність зарахування у зовнішньоекономічних розрахунках йдеться в ІПК ДФС України від 09.04.2019 № 1514/6/99-99-14-06-02-15/ІПК, в якій зазначено, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється пп.5 п.10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7. Відповідно до вказаної норми банк, зокрема, крім підстав, передбачених у п.9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

  • вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
  • вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

У разі дотримання сукупності зазначених умов ДФС як і НБУ вважатимуть правомірним припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями, які передбачають розрахунки у грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду