Питання: Засновник приватного підприємства (власником є одна особа) хоче передати свої права іншій фізичній особі. Умова така, щоб не було працівників, основних засобів, залишків матеріалів і т.д. Як повинен поступити бухгалтер, щоб новому засновнику передати ПП без будь яких залишків?
Відповідь: Це питання занадто глобальне, щоб на нього можна було відповісти на двох-трьох сторінках тексту 14-м шрифтом. До того ж можлива велика кількість нюансів психологічного характеру у стосунках зі звільнюваними працівниками, фінансового характеру з ними, а також фінансового характеру з державою, оскільки ліквідація основних засобів вимагає нарахування податкових зобов’язань з ПДВ…
Тому відповідь буде доволі схематичною і без врахування нюансів.
Що стосується працівників, то з точки зору наслідків їх звільнення, оптимальним варіантом слід вважати звільнення за п.1. ч.1. ст.36 Кодексу законів України про працю, тобто звільнення за угодою сторін. У такому випадку такий працівник може розраховувати на допомогу з безробіття від держави на строк до 270 днів.
Якщо ж працівник звільнятися не бажає, то вже треба вирішувати це питання, враховуючи причини такого небажання кожного окремого працівника та фінансові наслідки для підприємства у разі звільнення працівника за іншими підставами.
Основні засоби можна продати і отримати за них грошові кошти, або ж дебіторську заборгованість. При цьому варто врахувати податкові наслідки у вигляді фінансового результату до оподаткування (залежно від ціни продажу та балансової вартості таких основних засобів) та податкових зобов’язань з ПДВ, наскільки це може бути прийнятним для «старого» і «нового» власника підприємства, для чого слід враховувати вартість таких відчужуваних основних засобів.
Те ж саме стосується й залишків матеріалів: їх можна продати.
Усе наведене вище має відповідні податкові, фінансові наслідки та наслідки щодо спілкування зі звільненими працівниками, що не завжди створює бажану комфортну ситуацію для «нового» і «старого» власників підприємства. Тому усе треба рахувати і враховувати.
Не певен, що наступне врегулювання відносин може бути бажаним для «нового» і «старого» власників, проте не можу не зазначити й про таку можливість.
Так, відповідно до п.98.3. ст.93 Податкового кодексу України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Дещо некоректні формулювання містить ПКУ, проте у цілому зрозумілі у цьому разі податкові наслідки: вони майже нульові.
Відповідно до ст.109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов’язки особи за окремим зобов’язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов’язанням.
Враховуючи наведене вище, «старий» і «новий» власник можуть узгодити процедуру виділу і з приватного підприємства виділити інше приватне підприємство. При цьому у розподільчому балансі слід вказати ті активи і пасиви, яких прагне позбутися «новий» власник. Усі ці «небажані» для «нового» власника активи і пасиви варто передати на приватне підприємство, що виділяється. Працівників на нове підприємство можна оформити переведенням на підставі п.5 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України. Не буду стверджувати, але цілком ймовірно, що переведення на аналогічну роботу в новому підприємстві буде меншим психологічним шоком для працівника, аніж його звільнення.
У такому разі «очищення» приватного підприємства від небажаних активів, пасивів та працівників відбудеться у менш конфліктній формі. І вже після цього «старий» власник виділеного приватного підприємства продасть корпоративні права на нього «новому» власнику за узгодженою ціною.
А сам «старий» власник вже спокійно буде займатися своїм приватним підприємством та його активами.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
