СУПЕРМАРКЕТ: МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОКУПЦІВ

Г-та “Все про бухгалтерський облік”, № 67, 20 липня 2020 року, стор. 4-6.

Консультуючи клієнтів з приводу майна, завжди нагадую їм про статтю 322 Цивільного кодексу України. Її «яскрава» назва – «Тягар утримання майна» говорить за себе. Відповідно до неї утримання майна є ТЯГАРЕМ власника цього майна. Але одна справа, коли майно заховано у сейфі, інша ж – коли до майна мають доступ інші особи. У такому разі діє ще й стаття 323 ЦКУ, яка зазначає, що ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна також лежить на його власникові.

А от якщо знищення чи пошкодження майна сталося не випадково, то то вже інша історія. Про неї далі.

  

 

Повертаючись до теми матеріальної відповідальності за втрату чи пошкодження майна супермаркету, зазначу, що таку відповідальність перед власником можуть нести не лише його працівники. Покупці також можуть відповідати… Але то вже не матеріальна відповідальність працівника супермаркету, а цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду. Її правознавці ще називають деліктною відповідальністю або недоговірною. Адже потенційний покупець супермаркету, який прогулюється між товарними полицями, в договірні відносини може вступити лише у тому разі, коли вибере собі якийсь товар, щоб купити. А може й не вступити, якщо в супермаркеті він не знайшов те, що його зацікавило, або ж він просто зайшов туди з метою «вбити» час, перечікуючи дощ.

 

Про відповідальність і шкоду

Як відомо, у цивільному праві відповідальністю визнають невигідні наслідки майнового характеру, які настають для осіб, що вчинили правопорушення. Тобто цивільно-правова відповідальність завжди є майновою і призводить врешті-решт до майнових втрат правопорушника, а особа, яка понесла цивільно-правову відповідальність, втрачає певну частину свого майна або коштів. При цьому розрізняється договірна та недоговірна (деліктна) відповідальність. Наприклад, відповідальність клієнтів готелів чи ресторанів може бути як договірною, коли вони уклали договір на отримання послуг, так і не договірною, коли щось сталося за межами такого договору. Що ж стосується відвідувачів супермаркетів, то для них відповідальність може бути найймовірніше, недоговірною. Адже для того, аби розбити банку огірків чи впасти на полицю із зефіром, договір не потрібен.

Відшкодування шкоди – також є відповідальністю. Стаття 22 ЦКУ, яка регулює питання відшкодування майнової шкоди, вказує: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже збитки – це шкода майну, а їх відшкодування – це отримання коштів для відновлення втраченого чи зіпсованого майна.

 

 

Недоговірна або деліктна відповідальність

Згідно зі ст.1166 ЦКУ майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Це так звана презумпція вини, яка є притаманною цивільним правовідносинам. Суть її у тому, що супермаркет (його представник) у суді повинен довести сам факт завдання шкоди та вказати особу, яка її завдала. І така особа вважатиметься винною у завданні цієї шкоди доки не доведе відсутність своєї вини. Наприклад, якщо відвідувач супермаркету доведе, що на полицю із зефіром його штовхнув охоронець і в результаті зефір було зіпсовано, то такий відвідувач вважатиметься невинним, і в силу статті 614 ЦКУ не нестиме відповідальності за зіпсований зефір.

У наведеної презумпції вини є дві складових:

  1. Особа, якій пред’явлено вимогу про відшкодування шкоди вважається винною у завданні цієї шкоди доки не доведе протилежне.
  2. Обов’язок доведення протилежного, тобто відсутності вини покладається на таку особу, а не на протилежну сторону.

 

Окрім наявності вини відвідувача супермаркету у заподіянні шкоди, іншими загальними підставами притягнення його до відповідальності з відшкодування такої шкоди є:

  1. наявність самої шкоди;
  2. неправомірні дії особи, яка такої шкоди завдала;
  3. причинно-наслідковий зв’язок між самою шкодою і діями такої особи. Тобто шкода має бути наслідком неправомірних дій її завдавача.

 

Слід мати на увазі, що у випадку недосягнення компромісу щодо відшкодування шкоди, конфлікт може потрапити до суду. У такому разі слід враховувати, що суд вчинятиме правосуддя, керуючись процесуальним законодавством. А воно говорить, що суд має на підставі доказів установити певні обставини та характер правовідносин, в які сторони вступили, для того, щоб правильно застосувати право.

Встановлення обставин суд здійснює на підставі доказів, якими Цивільний процесуальний кодекс визнає письмові, речові, електронні докази, показання свідків, висновки експертів.

 

Наявність шкоди

Наявність шкоди слід доводити відповідними документами (письмовими доказами): актами, складеними працівниками супермаркету із залученням сторонніх осіб (не працівників), поясненнями працівників, охоронців… Речовими доказами можуть бути упаковки товару, зіпсовані відвідувачем супермаркету. Свідки можуть давати показання щодо того, що саме було зіпсовано, пошкоджено відвідувачем супермаркету.

Експерти можуть оцінювати розмір заподіяної шкоди майну супермаркету. І це не обов’язково лише зіпсований товар, а й пошкоджені полиці, піддони, інше обладнання супермаркету. Для того, щоб уявити, що саме може бути пошкоджено, можна просто переглянути кінофільм, у якому банди грабіжників уриваються в супермаркет та «зносять» на своєму шляху усе підряд (наприклад кінофільм «Місто Бога»). У цьому кінофільмі є сцени, які можна вважати яскравим прикладом завдання шкоди магазину його «відвідувачами».

Розмір такої шкоди визначається відповідно до Порядку № 116.

 

Неправомірні дії відвідувача

Ця обставина також має бути доказана супермаркетом в суді, оскільки відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу обов’язок доказування існування певної обставини покладається у процесуальному праві на того, хто стверджує про її існування. Тож, якщо супермаркет стверджуватиме, що певна особа вчинила неправомірні дії, то саме супермаркет має доводити неправомірний характер таких дій. Тобто саме супермаркет повинен буде доказати, що неправомірність дій відвідувача полягає у тому, що він просто з розгону стрибнув на полицю із зефіром. Доказувати таке можна за допомогою показань свідків, пояснень працівників та охоронців супермаркету, записами з камер відеоспостереження.

 

Причинно-наслідковий зв’язок між шкодою і неправомірними діями

Цю обставину також доведеться доказувати супермаркету, оскільки суд зможе притягнути до відповідальності відвідувача лише у тому разі, коли буде доведено, що зефір був зіпсований саме внаслідок дій відвідувача, а не внаслідок будь-яких інших подій. Наприклад, якщо відвідувач у нетверезому стані впав на полицю з консервованими огірками і зіпсував їх, то пред’явлення йому вимоги про відшкодування вартості зіпсованого зефіру буде неправомірним, оскільки зефір хоча й був зіпсований і дії відвідувача хоча й були неправомірними, проте причинно-наслідковий зв’язок між вказаними неправомірними діями та зіпсованим зефіром не прослідковуватиметься.

 

Діти в супермаркеті

Нести відповідальність за шкоду, завдану супермаркету можуть лише ті особи, яких закон називає деліктоздатними, тобто здатними на таку відповідальність. Повністю деліктоздатними особи стають після досягнення ними 18-річного віку. Проте це не означає, що неповнолітні можуть завдавати шкоди і ніхто за те не відповідатиме.

Відповідно до ст.1178 ЦКУ шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Уникнути такої відповідальності батьки та інші перелічені особи можуть лише шляхом доведення того, що завдана шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Знову ж таки маємо правову презумпцію, відповідно до якої батьки вважаються відповідальними за дії дітей, і можуть зняти з себе таку відповідальність, якщо доведуть, що сумлінно виховують та наглядають за дитиною. При чому обов’язок такого доказування знову ж таки покладається на батьків.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору (наприклад, вихователь), ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до ст.1179 ЦКУ неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Проте у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Як бачимо знову ж таки йдеться про презумпцію відповідальності батьків та закладів піклування. Тож доводити їх вину супермаркет не повинен. Доводити відсутність вини мають батьки та заклади пілкування.

 

Юридичний алгоритм притягнення до відповідальності

Для того, щоб отримати з відвідувача відшкодування шкоди внаслідок пошкодження чи втрати товару чи майна супермаркету, працівники останнього мають попіклуватися про таке. Порахувати цю шкоду і попросити відвідувача її відшкодувати добровільно. Звісно, для цього необхідно ідентифікувати такого відвідувача, наприклад, шляхом виклику поліції та складання відповідного протоколу про вчинення відвідувачем протиправних дій у супермаркеті одразу ж під час інциденту.

У разі відмови відвідувача відшкодувати вартість розбитого, пом’ятого, зіпсованого чи втраченого товару необхідно готуватися до суду та збирати наведені вище докази: письмові, речові чи може навіть електронні докази, показання свідків (треба поспілкуватися з останнім на предмет того, чи готові вони підтвердити у суді наявність неправомірних дій відвідувачів, та шкоди, заподіяної такими діями), можливо навіть варто попіклуватися про отримання висновку експерта з оцінкою розміру заподіяної шкоди.

 

 

Репутація VS. гроші

Еріх Марія Ремарк притримувався думки про те, що друзі перестають бути друзями, коли між ними з’являються гроші. Тож, усі ті відвідувачі, з яких буде стягнуто відшкодування шкоди, навряд чи вважатимуть себе другом такого супермаркету. Навряд чи рекомендуватимуть вони комусь у той супермаркет ходити. Тож якщо власників та менеджмент супермаркету не лякає репутація «відстоювача» своїх прав за рахунок відвідувачів, а то ще й за рахунок батьків дітей, які зіпсували щось в супермаркеті, то є сенс зайнятися створенням такої репутацієї. Не заперечуватиму, що вона може бути й на користь супермаркету.

Другий аспект відстоювання прав супермаркетом полягає в тому, що збирання доказів, підготовка процесуальних документів, представництво в суді… усе це вимагатиме певних витрат як часу, так і коштів. Тут вже треба рахувати ефект від таких дій. У цьому разі йдеться про економічний ефект.

 

 

 

Висновок. Супермаркет, як би того не хотіли його власники та його менеджмент, не зможе перекласти увесь свій підприємницький ризик та тягар утримання майна і ризик його втрати на відвідувачів. То ж неминучість таких втрат варто передбачати разом з «усушкою та утрускою», тобто ці втрати слід враховувати наперед, як потенційні та ймовірні.Але з іншого боку це не означає, що власники та менеджмент супермаркету мають спокійно спостерігати за тим, як нетверезі чи просто неадекватні відвідувачі завдають шкоди майну супермаркета. Правильне та вчасне застосування законодавства надасть йому можливість уникнути такої шкоди або принаймні зменшити її.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду