Питання: Ми продаємо обладнання разом з його інсталяцією. Відповідно до договору з покупцем роботи вважаються виконаними одночасно з поставкою обладнання. Виходить певна дата посеред місяця, коли ми обладнання поставили та виконали роботи. На цю дату ми складаємо відповідний акт.
Роботи ми купуємо у субпідрядника. Але з субпідрядником у нас договір складено інакше: роботи накопичуються за певний період часу і закриваються одним актом в кінці певного періоду.
Виходить, що в бухгалтерському обліку акт на придбання робіт складено датою, яка настає пізніше дати, коли ми продали обладнання. Може скластися враження, що ми продали те, чого у нас ще немає. В реальності це не так.
Запитання: чи можна так вчиняти? Чи обов’язково акт на придбання робіт завжди має бути складений датою раніше дати його продажу?
Відповідь: Платник податків та господарюючий суб’єкт вправі вчиняти усе, що законом йому не заборонено, і не зобов’язаний вчиняти те, що законом не встановлено для нього, як обов’язок. Принаймні про це йдеться у ст.19 Конституції України.
Що ж до того, що актами прийнятих робіт отримання цих робіт від субпідрядника відбувається пізніше аніж передача цих робіт замовнику, то тут слід розмежовувати дати виконання робіт і дати складання актів. Ті, хто дійсно щось роблять, мається на увазі справді займаються підприємницькою діяльністю, знають і можуть дійсно підтвердити, що акти та інша документація частіше заважають бізнесу, аніж допомагають йому. На них іноді треба витрачати набагато більше часу, аніж те може дозволити собі підприємець. І для багатьох підприємців та паперова метушня саме такою і залишається у порівнянні з реальною роботою.
Та законодавець вимагає, щоб робота підприємця була оформлена тими паперами, які називають первинними документами, оскільки без них податківці стверджують про «нереальність» господарських операцій. Так ніби реальними є лише ті, що правильно відображені на папері, а не ті, що реально існують.
Проте законодавець не завжди такий вже й категоричний.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. А відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
І от виконати обов’язки за договором і підтвердити їх виконання – не одне й те ж саме. Часто на практиці бувають ситуації, коли замовник безпідставно не задоволений роботою підрядника. А обсяг тієї роботи буває іноді досить значним. І лише тому, що замовник з якоїсь причини перебуває у поганому гуморі, нелогічно вважати, що підрядник нічого не зробив і не має права на оплату своєї роботи.
Прикладом «лояльного» ставлення законодавця до підрядника можна вважати ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України і судову практику щодо її застосування. Наприклад, у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №910/6491/18 зазначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України). Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов’язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. «Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодної дії щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов’язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника».
Тобто законодавець вказує на те, що акт підписаний підрядником і без підпису замовника усе одно свідчитиме про виконання робіт підрядником, хоча цей акт у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом важко буде назвати. Так відповідно до вказаної ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. До обов’язкових реквізитів первинних документів віднесено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У наведеному вище прикладі йдеться про те, що замовник взагалі відмовляється підписувати акт прийняття робіт. Логічно, що ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, досить складно, якщо вона такої участі не брала.
З усього того можна зробити висновок про те, що не такий вже акт і важливий. Іноді можна обійтися й без нього, тобто прийняти його з дефектом оформлення.
З іншого боку, Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» серед реквізитів первинного документа зазначає дату його складання та зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Цілком логічно, що зміст господарської операції може вказувати на те, що вона виконувалася не тоді, коли був складений первинний документ. Наприклад, якщо акт виконаних робіт включає в себе роботи з прибирання снігу, то зрозуміло, що ці роботи виконувалися тоді, коли був сніг, а не коли був складений акт. Іншими словами, якщо на момент складення акту і підписання його представниками замовника і підрядника снігу вже тиждень як немає, то це не означає, що снігу не було і його ніхто не прибирав.
Отже дата складання акту приймання виконаних робіт не є датою їх виконання.
З цього приводу цікавим є рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 у справі № 640/22390/18. Податківці в акті перевірки зазначили, що на момент підписання акту виконання робіт з монтажу систем вентиляції у підрядника працівників у штаті не було, а тому не було кому й виконувати ті роботи. Платник податку стверджував, що на момент виконання тих робіт у штаті підприємства було достатньо для виконання вказаної роботи працівників, які були звільнені вже після виконання робіт. А для підписання акту достатньо одного керівника і працівники йому для цього не потрібні.
На це ОАСК вказав наступне: «як зазначив Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону № 996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.
Також в акті перевірки зазначено, що відповідно до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2017 року на ТОВ «СІ-БРІЗЕ» працювало 13 осіб. Всі працівники звільнені 29.09.2017. Проте, ТОВ «СІ-БРІЗЕ» продовжило виписувати на адресу ТОВ «Інжком» акти здачі-приймання робіт.
Суд зазначає, що ТОВ «Інжком» дійсно включено до складу витрат та податкового кредиту, суми, які відображені в актах здачі-приймання робіт датованих з 30.06.2016 по 01.03.2018. У вказаних актах вказано, що роботи виконані вчасно та у повному обсязі.
Відповідно до пункту 16.14 договору від 20.05.2016 №2005/2016 невід’ємною частиною цього договору є Додаток №2 (Календарний графік виконання Робіт).
Згідно з графіком виконання робіт на об’єкті «Будівництво торгово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель на перетині вул. Набережно-Хрещатицької та вул. Нижній Вал у Подільському районі м. Києва (вул. Ярославська, 58)» кінцевим терміном виконання пусконалагоджувальних робіт, які є завершальною стадією Робіт по монтажу та пусконалагоджуванню систем кондиціонування повітря є 04.01.2017 (за умови своєчасної подачі живлення на обладнання).
02.06.2016 укладено Додаткову угоду №1 до договору субпідряду від 20.05.2016 №2005/2016, за умовами якої передача виконаних робіт оформлюється відповідними актами після завершення відповідних робіт, без конкретної вказівки на строк, протягом якого вони мають бути підписані.
Таким чином, вказані акти здачі-приймання робіт могли бути підписані після фактичного виконання робіт».
Суд у вказаній справі виходив з того, що можливості виконати роботи мають бути у підприємства на момент їх виконання, а не на момент підписання про це акту.
Отже, враховуючи усе викладене вище та відповідаючи на наведене запитання, слід порадити таке: в акті перевірки чітко зазначайте, коли і які роботи були виконані. Робити це слід таким чином, щоб зміст акту превалював над його датою, щоб податківці при перевірці усвідомили, що складений влітку акт про прибирання снігу взимку є доказом того, що сніг був прибраний саме взимку, а дата складання акту – то лише технічне питання, пов’язане з документообігом, а не з датою виконання робіт.
Тобто, якщо в акті з субпідрядником буде зазначена дата інсталяції, яка передує даті передання цієї роботи замовнику, то сам факт підписання такого акту з субпідрядником після дати передачі роботи замовнику навряд чи матиме вирішальне значення. До того ж варто в договорі з субпідрядником зазначити, що акти з ними складаються раз на місяць. У такому разі є висока ймовірність, що суд таке пояснення сприйме, а отже це може зупинити представників контролюючого органу, які зрозуміють нелогічність твердження того, що складений улітку акт прибирання снігу підтверджує нереальність такої операції, оскільки влітку сніг не прибирають.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
