Відмова від дивідендів

Питання: Чи можливо, щоб три учасники відмовилися від своїх дивідендів на користь одного та підприємство виплатило усі нараховані дивіденди одному учаснику?

Чи можливо здійснити зарахування заборгованості, а саме дивідендів та позики?

Чи можливо провести зарахування заборгованості, а саме дивідендів трьом учасникам та кредиторська заборгованість перед юридичними особами, якщо ці учасники є одночасно одноосібними учасниками цих юридичних осіб, які мають заборгованість перед ТОВ, яке нарахувало дивіденди?

Якими документами підтвердити здійснення вказаних операцій?

Які податкові наслідки таких операцій?

Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

 

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Ця норма викладена в імперативній формі, що має тлумачитися як обов’язкове дотримання пропорцій при виплаті дивідендів, а отже й як обов’язкову їх виплату.

Проте існує й інша норма, яка передбачає можливість виплати дивідендів не усім учасникам. Так згідно з ч.3 ст.27 Закону про ТОВ товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. Але то виняток…

Отже, у разі якщо учасник, який свій вклад вніс повністю та не хоче отримувати дивіденди, або хоче відмовитися від них на користь іншого учасника, підстав не виплачувати йому дивіденди, чинне законодавство не передбачає. Навіть, якщо він на це дав згоду, чи навіть виявив бажання. Проте він може фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Тобто дивіденди йому можуть бути нараховані, але фактично виплачені іншому.

 

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні ст.510 ЦКУ визнає боржника і кредитора.

Таким чином, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ.  Тобто боржником є ТОВ, а кредитором – Учасник ТОВ.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

При  цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.

Отже, щодо того учасника, якому нараховані але не виплачені дивіденди (або виплачені не в повному обсязі) за кредитом субрахунку 671 буде відображено зобов’язання ТОВ перед таким учасником. І до спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його треба буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування. Якщо таке станеться.

 

Відповідно до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПКУ безповоротна фінансова допомога – це, у тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

 

Таким чином, нараховані, але не виплачені дивіденди створюють зобов’язання ТОВ перед учасником, а останній набуває права вимоги виконання грошового зобов’язання у розмірі суми нарахованих дивідендів.

Згідно зі ст.510 ЦКУ сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. У нашому випадку це ТОВ і Учасник. Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Про це йдеться у ст.512 ЦКУ. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦКУ). Тобто у разі передачі одним учасником ТОВ іншому учаснику ТОВ такі учасники мають укласти договір відступлення права вимоги грошового зобов’язання. Відповідно до ст.514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦКУ).

Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні (ст.517 ЦКУ).

Якщо відступлення права вимоги виплати суми нарахованих дивідендів одним учасником іншому учаснику було здійснено безоплатно, тобто один учасник подарував іншому право вимоги отримання суми дивідендів, то після отримання цієї грошової суми в учасника, який отримав такі дивіденди виникне додаткове благо (пп.164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України), яке треба буде потім задекларувати та оподаткувати податком на доходи фізичних осіб.

Декларацію за наслідками звітного податкового року платник ПДФО має подати до 1 травня наступного року (пп.49.18.4 ПКУ). А сплатити самостійно нарахований ПДФО така фізична особа має до 1 серпня року, що настає за звітним (п.179.7 ПКУ).

 

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Це загальне правило. Крім того, зобов’язання може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Тож, якщо одноосібний учасник підприємства відступить такому підприємству право вимоги від ТОВ нарахованих дивідендів, то таке підприємство набуде статусу кредитора ТОВ щодо такої виплати. Тобто відбудеться заміна кредитора у зобов’язанні, як було написано раніше.

У такому разі підприємство стане одночасно кредитором ТОВ щодо виплати дивідендів і боржником цього ж ТОВ по позиці. І навпаки ТОВ перебуватиме одночасно у статусі боржника по дивідендах та кредитора по позиці. У такому разі додатково до договору відступлення права вимоги, який укладатиметься між учасником і своїм підприємством щодо боргу ТОВ, слід додатково укласти ще й договір між ТОВ і підприємством про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Якщо зарахування відбудеться за номінальним розміром нарахованих дивідендів та позики, то таке зарахування податкових наслідків не матиме.

А от якщо підприємство право вимоги суми дивідендів отримає від свого одноосібного засновника безоплатно, то таке право для нього складатиме дохід (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV), а отже й збільшуватиме фінансовий результат до оподаткування.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду