Захищаємо честь та гідність фізичної особи

Інколи трапляється, що користуючись своїм правом на свободу висловлювання, люди забувають про моральні та правові межі і починають озвучувати й поширювати недостовірну інформацію. Такі висловлювання, вчинені усно чи письмово, можуть бути розцінені як такі, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію. Для поширювача такої інформації можливі різного роду несприятливі наслідки, починаючи від покладення на нього обов’язку спростувати недостовірну інформацію і закінчуючи необхідністю відшкодувати збитки та моральну шкоду.

Але водночас пам’ятаємо, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Досить часто відповідачі у справах про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації називають свої висловлювання оціночними судженнями і таким чином намагаються захиститись. Тому, у таких справах перед судами стоїть завдання з’ясувати: поширена інформація — це оціночне судження чи фактичне твердження? Розбирався також і Верховний Суд у справі № 761/32924/19-ц.

Як зазначив ВС, фактичне твердження — це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт — це явище об’єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об’єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Натомість оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судження – це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов’язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

ВС відзначив: для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

У справі на розгляді ВС зміст поширеної недостовірної інформації про нібито багаторазові відвідування позивачем Російської Федерації на тлі конфлікту на Сході України, завдає шкоди діловій репутації позивача, порочить його честь та гідність, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих. У суспільстві існує стійке розуміння того, що відвідування країни-агресора суперечить загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Отже, оскільки за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачами негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, суди дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому права позивача підлягають захисту шляхом її спростування.

Сподіваємось, що вищезазначені висновки допоможуть Вам з одного боку зрозуміти суть «оціночних суджень» і відстояти своє право на вільне вираження поглядів, а з іншого — захиститися від недостовірної інформації про себе!

Маслов Богдан, юрист
Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»

Підписатись на Моніторинг