Щодо застосування загальних положень Цивільного кодексу України у сімейних правовідносинах

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

щодо застосування загальних положень Цивільного кодексу України у сімейних правовідносинах

(справа № 2-3897/10)

І. Зміст запиту від 18.02.2021 № 16/0/27-21

Для наукового висновку щодо тлумачення та застосування норм права відповідно до п.3.2 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженого постановою Пленуму Верховного Суду № 1 від 02.02.2018, а саме загальних положень Цивільного кодексу України у сімейних правовідносинах поставлено наступне запитання:

 

  1. Чи можливе відшкодування моральної шкоди у сімейних правовідносинах із застосуванням загальних положень Цивільного кодексу України, якщо таке відшкодування не передбачене нормами Сімейного кодексу України, а між сторонами відсутні договірні правовідносини?

 

ІІ. Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:

  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV – ЦК України;
  • Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III – СК України;
  • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;
  • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;
  • Лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797 Методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди»;
  • Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. 6-те вид., перероб. і допов./ за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. Київ: Юрінком Iнтер, 2019. Т. I. 752 c.;
  • Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 20 травня 2020 року / За заг. ред. Журавльова Д. В. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2020. – 520 с;
  • Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т. 2. Особлива частина. – 520 с;
  • Дзера О. В., Кузнецова Н.С. – Цивільне право України: кн.2. За ред. – Київ: Хрінком Інтер, 2004 – 720с.
  • Кухарєв О. Є. Спадкове право України : навч.-практ. посіб. / О. Є. Кухарєв. – К. : Правова єдність : Алерта, 2013. – 328 с.
  • Харитонов Є.О. Цивільне та сімейне право: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2009. – 968 с.

 

IІІ. Результати науково-правового дослідження

Цей науковий висновок побудований за наступним алгоритмом:

  1. Дослідження поняття «моральна шкода» в сімейному та цивільному законодавстві України. Підстави відшкодування моральної шкоди.
  2. Аналіз умов застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України.

 

  1. Дослідження поняття «моральна шкода» в сімейному та цивільному законодавстві України

Згідно з ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України (далі – СК України) способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.

В зазначеній нормі звертають на себе увагу два моменти:

– по-перше, Сімейний кодекс не містить визначення матеріальної та моральної шкоди, а також порядку та розміру її відшкодування;

– по-друге, відшкодування матеріальної та моральної шкоди можливе лише у випадках, передбачених СК України або договором.

В СК України зокрема передбачено відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадку порушення одним із батьків, із яким проживає дитина, встановленого договором порядку здійснення батьківських прав (ст.157 СК України), у разі самочинної зміни одним із батьків місця проживання дитини всупереч волі іншого з батьків (ст.162 СК України), невиконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст.159 СК України) тощо.

В деяких випадках СК України вказує на відшкодування лише матеріальної шкоди. Це має місце, наприклад, у разі неналежного виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини. Згідно з ч.8 ст.177 СК України це є підставою для покладення на батьків обов’язку відшкодувати завдану дитині матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Моральна шкода може бути відшкодована і в процесі захисту інших особистих немайнових прав учасників сімейних відносин. Можливо вимагати її відшкодування і у випадку порушення обов’язку осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановленого у ч. 1 ст. 30 СК України, – повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Право відшкодування моральної шкоди випливає також із правил ст.31 СК України, зокрема обов’язку особи, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Зазначені випадки відшкодування моральної шкоди ні в якому разі не обмежують її право на відшкодування у інших випадках, хоча у диспозиціях правових норм це прямо не вказано.

Таким чином, СК України не містить визначення моральної шкоди, а тому є необхідність звернутися до засад її розуміння у Цивільному законодавстві, оскільки відповідно до ст.9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, норми ЦК України є джерелом регулювання сімейних правовідносин.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Звертаємо Вашу увагу, що зазначене законодавче положення не містить визначення поняття «моральна шкода», а лише закріплює підстави її виникнення.

Так, у зв’язку з необхідністю правильного застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування моральної шкоди, Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі – Постанова) роз’яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, в настанні інших негативних наслідків.

У зазанчену постанову були внесені зміни Постановою від 25 травня 2001 року № 5. Таким чином, у п.3 з’явилося положення про те, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, варто розуміти втрати немайнового характеру, що виникли в зв’язку з приниженням її ділової репутації, зазіханням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також здійсненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підірвавши довіру до його діяльності.

Отже, моральна шкода – немайнова шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю інших осіб, що призвела до моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ.

 

  1. Порядок відшкодування моральної шкоди

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5 ст 23 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч.2 ст.1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з ч.2 п.5 Постанови у відповідності до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

  • наявність такої шкоди;
  • протиправність діяння її заподіювача;
  • наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
  • вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Зокрема, суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує: характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого (тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках конкретної особи, ступінь зниження престижу та ділової репутації, що залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану (п. 9 Постанови).

У Роз’ясненні Президії Вищого господарського суду України № 02-5/95 від 29 лютого 1996 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди», передбачається, що розмір компенсації залежить від діянь особи, яка спричинила шкоду, а також від негативних наслідків порушення немайнових прав позивача.

З аналізу цих норм випливає, що найбільш поширеним способом захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. Цей спосіб застосовується і у сімейних відносинах як договірних, так і позадоговірних.

Зобов’язання із відшкодування шкоди – це такі цивільно-правові зобов’язання, в яких потерпіла сторона має право вимагати від боржника повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Зобов’язання із завдання шкоди можна визначити як позадоговірні зобов’язання, які:

1) виникають внаслідок порушення майнових та особистих не майнових прав потерпілого;

2) мають абсолютний характер;

3) спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення цих прав за рахунок заподіювача шкоди або інших осіб, на яких законом покладено обов’язок відшкодування шкоди.

 

Аналіз умов застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України

У ст.8 СК України зазначено, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Тож, виходячи із положення наведеної статті цивільне законодавство може застосовуватися як до майнових, так і до особистих немайнових відносин між членами сім’ї та родичами за умови, що вони не врегульовані відповідними нормами Сімейного кодексу, але мають місце необхідні норми цивільного законодавства. Але в будь-якому випадку застосування норм цивільного законодавства не має суперечити суті сімейних відносин, які мають свою специфіку.

Закріплення цієї норми в СК України є свідченням недостатності норм сімейного законодавства для регулювання сімейних відносин, тому застосування норм ЦК є цілком виправданим.

Сімейні права особи є окремою складовою загального цивільно-правового статусу. Тому, якщо певні особисті немайнові сімейні відносини не врегульовані СК України, то вони можуть бути врегульовані відповідними нормами ЦК України. Враховуючи єдину приватноправову природу цивільних та сімейних відносин, можна стверджувати, що суперечностей між суттю цивільних та сімейних відносин не існує.

Крім того, ч.1 ст.9 ЦК України передбачено застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

У цьому зв’язку слід виділяти два різних за характером застосування норм ЦК України до приватноправових норм інших галузей права: в одних випадках має місце субсидіарне застосування норм ЦК України, в інших – норм ЦК України використовуються як загальне правило, з якого приписами актів спеціального законодавства можуть бути встановлені винятки.

Субсидіарне застосування полягає у зверненні до норм ЦК України у випадках, якщо відносини, які мають цивільно-правовий характер, не врегульовані іншими (спеціальними) актами законодавства. Зокрема, в субсидіарному порядку норми ЦК застосовуються для врегулювання сімейних відносин.

В регулюванні сімейних відносин важливе теоретичне та практичне значення мають ті положення ЦК України, в яких містяться основоположні поняття (наприклад, право- та дієздатність фізичних осіб, ім’я фізичної особи, правочин, недійсність правочину, зобов’язання, позовна давність тощо). До таких понять також можна віднести відшкодування моральної шкоди.

Сімейним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення моральної шкоди з одного із батьків, який позбавлений батьківських прав. А отже, за таких обставин і з’являється необхідність звертатися до застосування загальних норм ЦК України.

Таким чином, ч.1 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч.2 ст.11 ЦК України).

При цьому, такі права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України).

Своєю чергою батьківські обов’язки передбачені у ст.150 СК України (обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини) та ст.180 СК України (зобов’язання батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правові наслідки, встановлені договором або законом у разі порушення зобов’язання, у тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди випливають зі ст.610 та ст.611 ЦК України.

Відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення прав особи передбачено ст.23 та ст.1167 ЦК України.

Вищезазначені норми права свідчать про те, що відсутність договірних правовідносин між сторонами не є підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди, адже таке відшкодування прямо випливає із положень закону.

 

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що:

Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України передбачено ст.8 СК України та ст.9 ЦК України. При цьому відшкодування моральної шкоди можливе не лише на підставі договірних правовідносин, але й закону. Таким чином, можливе відшкодування моральної шкоди у сімейних правовідносинах із застосуванням загальних положень ЦК України, навіть якщо таке відшкодування не передбачене нормами Сімейного кодексу України, а між сторонами відсутні договірні правовідносини.

 

          Член Науково-консультативної ради при ВС,

          доктор філософії права (к.ю.н.), доцент

         

          Єфімов О.М.

      12 березня 2021 року