Коли учасник передумав збільшувати статутний капітал

Відповідь: Відповідно до ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

У такому разі учасники загальними зборами мають прийняти рішення про збільшення СК ТОВ за рахунок додаткових вкладів. Або ж таке рішення має бути прийнято одноособовим учасником.

Якщо такого рішення прийнято не було, то платіж у розмірі 500 тис грн не може вважатися додатковим внеском до СК. Якщо ж таке рішення було прийнято, то ним має бути встановлений строк для внесення додаткових вкладів.

Згідно з ч.10 ст.18 Закону про ТОВ протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Зрозуміло, що відсутність такого «другого» рішення означає й відсутність затвердження нового розміру СК. І це означатиме, що СК існує у первинному розмірі – 1 млн. грн.

Для того, щоб повернути вказані кошти без податкових наслідків, можна вчинити наступні дії:

1. Прийняти після «першого» рішення про збільшення СК на 500 тис грн, «друге» рішення – про відмову від збільшення СК, скасування першого та повернення додаткового внесеного вкладу у розмірі 500 тис грн учаснику.
2. Якщо ж «першого» рішення прийнято не було, то 500 тисяч грн можна було б повернути як помилково отриманий платіж. Спеціальним нормативним актом, що регулює відносини між банком та його клієнтом щодо переказу грошових коштів, є Закон № 2346[1]. Відповідно до п.1.24 ст.1 цього Закону переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. При цьому Закон № 2346 встановлює, що помилковий переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Якщо кошти були перераховані внаслідок дій власника рахунку на рахунок іншої особи, такий переказ не є помилковим, оскільки в такому разі відсутня винна особа. Для таких випадків вказаний Закон № 2346 не передбачає ані строків повернення коштів, ані відповідальності за їх порушення. Тому повернення вказаної суми як помилково отриманого платежу, може бути поставлено під сумнів податківцями. А які податкові наслідки вони при цьому вигадають, то вже справа їх «креативності». Не здивуюся, якщо вони визнають таку суму доходом у ТОВ, як безпідставно отриманих коштів, так і у учасника, який також отримав їх назад безпідставно. Тому вказані 500 тис можна було би повернути як помилково сплачені, проте ризик податкових наслідків через неврегульованість цього питання в податковому законодавстві є високим.
3. Можна скористатися так званим «ретроспективним» договором. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Проте сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. У такому разі можна укласти договір позики, яка (позика) у ПКУ називається поворотною фінансовою допомогою, та поширити його дію на відносини між ТОВ і одноособовим учасником стосовно отриманих 500 тис грн та встановити обов’язок їх повернути у необхідний сторонам строк.

Щодо декларування інвестиційного прибутку слід виходити з такого. Відповідно до п.170.2 ст.170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Позитивне значення у фізичної особи – покупця частки може виникнути лише у тому разі, коли частка буде продана за ціною, вище її номінальної вартості.

При цьому корпоративні права включаються в поняття «інвестиційний актив».

Враховуючи, що додатково внесені 500 тис грн не набули статусу частки СК ТОВ, тобто не перетворилися для учасника в корпоративні права, говорити про отримання інвестиційного прибутку підстав немає. 

  О. Єфімов,
Керівний партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

[1] Закон України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».