Борг платника ЄП на 4 групі засновнику-нерезиденту

Платник єдиного податку 4 групи має борг перед своїм засновником нерезидентом (Нідерланди) по валютній позиці та нарахованим відсоткам по цій позиці. Борг неоплачений протягом трьох років.

Питання:

  1. Чи можна переуступити оплату цієї заборгованості чи продати цю заборгованість в ГРИВНЯХ (не валюті) на іншу компанію платника податку на прибуток резидента?
  2. Чи буде така оплата вважатись витратами підприємства платника податку на прибуток?
  3. Чи може платник резидент (який придбав заборгованість) продати її далі на платника податку на прибуток – резидента за значно меншою вартістю?
  4. Чи виникають в такому випадку витрати які я можу віднести на збитки в податковому обліку?

Всі три особи є пов’язаними особами.

Відповідь:

  1. Варто вказати, що, з точки зору права, поняття продажу заборгованості є некоректним. Адже заборгованість одного боржника не є активом, який можна придбати. У такому випадку, йдеться про процедуру переведення боргу.

Під час переведення боргу юридичні особи мають укласти договір з дотриманням вимог ст.ст.520-524 ЦК України, відповідно до якого зобов’язання перед кредитором попереднього боржника припиняться, натомість вони виникнуть у нового на таку ж суму. Переведення боргу може бути здійснено як щодо боргу в грошовій формі, так і в товарній. За ст.520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. А згідно з пп.14.1.255 п.14.1 ст.14 ПК України відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Тобто, переведення боргу, на відміну від відступлення права вимоги, не є фінансовою послугою, та стосується особи боржника, а не кредитора, що свідчить про доцільність застосування цієї процедури, з огляду на вказану ситуацію.

Згідно зі ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень ст.513 ЦК України (правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові).

Водночас, за ст.524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

А тому, обмежень щодо здійснення переведення боргу між юридичними особами платника податку в гривнях – немає.

Однак, під час укладення договору про переведення боргу, сторони мають узгодити те, що новий боржник сплатить заборгованість перед нерезидентом у валюті, а первісний боржник, зі свого боку, сплачуватиме підприємству-платнику податку на прибуток ту суму коштів у гривнях, яка відповідатиме сплаченій сумі у валюті. Окремо сторонами має бути погоджено те, чи буде, при оплаті в гривнях первісним боржником, враховуватися зміна валютного курсу та розмір комісій тощо.

  1. Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПК України.

Відповідно до п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (далі – НП(С)БО 16) витрати  відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду  визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за  винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови,  що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 НП(С)БО 16).

Водночас, згідно з п.9 НП(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п.6 НП(С)БО 16.

Окрім того, варто вказати, що ПК України не передбачає особливості сплати податку на прибуток після здійснення процедури переведення боргу. Фінансовий результат буде обраховуватися за правилами бухгалтерського обліку, а тому переведення боргу для нового боржника не буде зараховано до витрат підприємства платника податку на прибуток.

  1. 3. Переведення боргу між юридичними особами може бути здійснена як безоплатно, так і за грошову компенсацію. Який з цих варіантів прийнятний для осіб – сторони вирішують самостійно у договорі.

У випадку безоплатного переведення боргу платник єдиного податку 4 групи за рахунок безповоротної фінансової допомоги від підприємства-платника податку на прибуток отримає кошти, що в податковому обліку для нього будуть зараховані як дохід.

З іншого боку, під час здійснення відплатного переведення боргу сума відшкодування (компенсації) новому боржнику може бути однаковою з сумою боргу, який переводять, або бути більшою або меншою за неї. Законодавчих обмежень щодо визначення розміру компенсації новому боржнику – немає.

  1. Як вже було вказано, ПК України не передбачає особливості податкового обліку внаслідок здійснення переведення боргу.

Для первісного боржника оплатне переведення боргу є передачею кредиторської заборгованості, що не відповідає визначенню активу для здійснення процедури продажу. А тому, для нього укладення договору переведення боргу жодного податкового наслідку не спричинятиме. Не буде відображене в податковому обліку й, власне, погашення заборгованості первісного боржника перед новим боржником.

Для нового боржника, який отримав компенсацію від первісного боржника, укладення договору переведення боргу також не буде відображатися у податковому обліку. А тому, витрати, які можна зарахувати до збитків – теж не виникнуть. У випадку домовленості сторін договору про переведення боргу, та відсутності у нового боржника заборгованості перед первісним боржником, у останнього виникне дебіторська заборгованість перед підприємством-платником податку на прибуток. В іншому випадку такої заборгованості не виникатиме.

Окрім того, новий боржник необмежений у праві перевести отриманий борг на іншу особу. У такій ситуації будуть діяти ті самі правила як і щодо попередньої процедури переведення боргу. Однак варто пам’ятати, що йдеться саме про переведення боргу, а не про продаж заборгованості.

Проте, для отримання більш конкретної відповіді необхідно здійснити детальний аналіз положень зобов’язання, щодо якого виникли зазначені питання.

 

Вікторія Шелест,

юристка