Розрахунок чистого прибутку фонду гарантування кредитів

EXPERTUS. Головбух

Питання: ТОВ «Фонд …» є небанківською фінансовою установою з особливим статусом. Засновником Фонду є держава (100% ) в особі Кабінету Міністрів України.

Діяльність Фонду регулюється Законом України № 1865-IX від 04.11.2021 «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві» ( стаття 5 «Виплата дивідендів учасникам Фонду») та постановою Національного Банку України від 19.08.2022 № 184 «Про затвердження Положення про регулювання діяльності Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».

Додатково повідомляю, що станом на 01.05.2025 рішення про виплату дивідендів не було ухвалено. Вклад до статутного капіталу не внесений в повному обсязі.

Чи поширюється дія Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (ст. 3 та ст. 11¹ Закону) на сплату Фондом як господарським товариством, у статутному капіталі якого 100 % належать державі, частини чистого прибутку в розмірі 90 %?

Просимо надати консультацію щодо необхідності подачі до податкової Розрахунку частини чистого прибутку. Чи потрібно нам подавати цей розрахунок?

Якщо потрібно, то яку форму: J0108210 чи J0108410?

Строк подачі звітності – щоквартально чи річна до 01 липня?

Відповідь:

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві» (далі – Закон) фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві (далі – Фонд) є небанківською фінансовою установою з особливим статусом, яка виконує функції із забезпечення підтримки суб’єктів мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва, фізичних осіб – підприємців, що провадять діяльність у галузі сільського господарства, шляхом часткового гарантування виконання зобов’язань таких суб’єктів за кредитними договорами.

Засновником Фонду є держава в особі Кабінету Міністрів України. Рішення про утворення Фонду приймає Кабінет Міністрів України.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, цим Законом та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також іншими законами та нормативно-правовими актами з питань регулювання небанківських фінансових послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону  статутний капітал Фонду формується за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законом, у розмірі, необхідному для забезпечення виконання статутних завдань Фонду.

Учасники Фонду мають право, зокрема брати участь у розподілі чистого прибутку, одержаного в результаті фінансово-господарської діяльності Фонду (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону).

Стаття 5 Закону регулює виплату дивідендів учасникам Фонду. Так, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку Фонду особам, які були учасниками Фонду на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру часток таких осіб у статутному капіталі Фонду.

Виплата дивідендів учасникам Фонду здійснюється грошовими коштами.

Фонд не має права приймати рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду та здійснювати відповідну виплату протягом двох років з дня державної реєстрації Фонду як юридичної особи.

Фонд має право здійснювати виплату дивідендів учасникам Фонду один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок чистого прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні Фонду. Фонд здійснює виплату дивідендів учасникам Фонду у порядку, передбаченому Статутом Фонду.

Рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду має відповідати вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Виплата дивідендів учасникам Фонду здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття відповідного рішення, якщо інше не передбачено Статутом Фонду.

Фонд не має права приймати рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду та/або виплачувати дивіденди, якщо майна Фонду недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду чи здійснення такої виплати.

Фонд не має права приймати рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду та/або виплачувати дивіденди в разі порушення вимог частини п’ятої статті 13 цього Закону (Фонд надає гарантії на строк дії кредитного договору, але не більше як на 10 років).

Статутом Фонду можуть додатково передбачатися умови, за яких учасникам Фонду не виплачуються дивіденди.

Фонд не має права виплачувати дивіденди учаснику, який не вніс вклад до статутного капіталу Фонду в повному обсязі.

Оскільки маємо організаційно-правову форму – ТОВ, звернемось і до спеціального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про ТОВ) управління товариствами з обмеженою відповідальністю та товариствами з додатковою відповідальністю, у статутних капіталах яких є частка держави або органів місцевого самоврядування, регулюється Законом про ТОВ з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Питанням виплати дивідендів присвячені ст.ст. 26, 27 Закону про ТОВ. Так, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. При цьому, Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Питанню виплати дивідендів присвячено і розділ V Положення про регулювання діяльності Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.08.2022  № 184 (далі – Положення).

Тож у п. 29 Положення зазначено, що Фонд, якщо єдиним учасником (засновником) Фонду є держава, зазначає в рішенні про виплату дивідендів, яке приймається учасником (засновником) Фонду (далі – рішення єдиного учасника про виплату дивідендів):

1) дату прийняття учасником (засновником) Фонду рішення про виплату йому дивідендів;

2) інформацію, визначену в підпунктах 4-6 пункту 28 розділу V цього Положення;

3) рішення учасника (засновника) про розподіл чистого прибутку/частини чистого прибутку на виплату дивідендів учаснику (засновнику) Фонду із зазначенням суми чистого прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів учаснику (засновнику) Фонду.

З приводу пункту 2 зазначеного вище переліку, то йдеться про, зокрема, інформацію про відсутність/наявність на дату проведення Загальних зборів підстав, за яких Фонд не має права приймати рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду та/або виплачувати дивіденди, які зазначені в абзаці першому частини сьомої (недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів), частині дев’ятій статті 5 Закону про Фонд часткового гарантування (заборона виплачувати дивіденди учаснику, який не вніс вклад до статутного капіталу Фонду в повному обсязі) тощо.

Тобто Фонд не має права виплачувати дивіденди у цій ситуації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління обʼєктами державної власності» управління обʼєктами державної власності – здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими субʼєктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких обʼєктів, повʼязаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

При цьому, відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про управління обʼєктами державної власності» його дія не поширюється на управління Фондом часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, що здійснюється відповідно до Закону України «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві», крім абзацу першого частини другої статті 11².

Так, в останньому йдеться про те, що кількісний склад наглядової ради державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначається статутом та не може становити менше п’яти та більше дев’яти осіб.

Отже, питання виплати дивідендів Фондом Закон України «Про управління обʼєктами державної власності» не регулює.

Що ж до розрахунку частини чистого прибутку, то відповідна норма міститься у ч. 5 ст. 11 цього ж таки Закону України «Про управління обʼєктами державної власності» і говорить наступне: господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Проте, як ми вже зʼясували, положення цієї норми до Фонду не застосовуються. Відповідно, нічого подавати не потрібно.

 

 

Наталія Брожко, Керівна Партнерка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»