Фінансовий моніторинг: вимога підтвердження взаєморозрахунків

EXPERTUS. Головбух

Питання: чи правомірно, що аудиторська фірма вимагає надати документи щодо взаєморозрахунків з нашим контрагентом? На підставі якого пункту закону це передбачено?

Відповідь:

Із суті питання можемо припустити, що йдеться про діяльність аудиторської фірми в межах фінансового моніторингу.

Розпочнемо з того, що фінансовий моніторинг – сукупність заходів, що вживаються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (далі – запобігання та протидія).

Це визначення, як і низка інших закріплюється ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон).

Первинний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які вживаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

До субʼєктів первинного моніторингу відносять, зокрема, суб’єктів аудиторської діяльності. Окремо Закон не зазначає, хто належить до цієї категорії. Тож беремо до уваги положення Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», відповідно до ст. 1 якого субʼєктом аудиторської діяльності є аудиторська фірма або аудитор, що відповідає таким критеріям: провадить аудиторську діяльність як фізична особа – підприємець або провадить незалежну професійну діяльність; набув права на провадження аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом; зареєстрований у Реєстрі як суб’єкт аудиторської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов’язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб’єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб’єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб’єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний, до прикладу:

• здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;
• забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов’язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);
• повідомляти спеціально уповноважений орган про підозрілі фінансові операції (діяльність) або спроби їх проведення незалежно від суми, на яку вони(а) проводяться;
• подавати на запит спеціально уповноваженого органу, що вчинений в межах його повноважень додаткову інформацію, що може бути пов’язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, з колабораційною діяльністю, пособництвом державі, що здійснює збройну агресію проти України, найманством або державною зрадою, а також інформацію, що може бути пов’язана із зупиненням фінансових операцій, замороженням активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, відповідно до Закону – протягом одного робочого дня з дня надходження запиту тощо.

І подібних інших обовʼязів ст. 8 Закону закріплює досить багато.

Тому аудитори як субʼєкти первинного фінансового моніторингу, що стали на відповідний облік, наділяються як низкою обовʼязків, так і низкою прав, що дозволяють ці обовʼязки виконувати. Зокрема, і отримувати від клієнтів детальну інформацію про фінансові операції.

До цих фінансових операцій ст. 1 Закону відносить будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб’єктам первинного фінансового моніторингу, зокрема і аудиторам, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб’єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання Закону.

Тому вимога аудиторів як субʼєктів аудиторської діяльності може бути цілком правомірною, якщо відповідає вимогам Закону та внутрішнім документам аудиторів з питань фінансового моніторингу.

Наталія Брожко, Керівна партнерка, адвокатка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»