Оподаткування роялті

У процесі здійснення господарської діяльності суб’єкти підприємництва дедалі частіше укладають договори, предметом яких є надання прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності – комп’ютерних програм, торговельних марок, аудіовізуальних творів тощо.

Водночас, саме у цій сфері виникає значна кількість податкових ризиків, пов’язаних із кваліфікацією відповідних платежів.

Якщо говорити простими словами, Податковий кодекс України визначає роялті як винагороду за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Разом із тим, законодавство передбачає низку винятків, коли окремі платежі не визнаються роялті, зокрема у випадках придбання примірників програмного забезпечення для кінцевого споживання або використання комп’ютерної програми виключно за її функціональним призначенням без надання права розповсюдження чи передачі третім особам.

Таким чином, ключове значення має не формальне визначення платежу в договорі, а реальний зміст переданих майнових прав та обсяг повноважень, які набуває контрагент. Необхідно чітко встановити, чи йдеться про:

– надання невиключного права використання об’єкта інтелектуальної власності для власних потреб (кінцеве користування);

– передачу прав із можливістю розповсюдження, комерційного використання та надання субліцензій;

– відчуження виключних майнових прав;

– або комплексну операцію, що включає як передачу прав, так і супутні послуги.

Зауважимо, що від правильної правової кваліфікації залежить оподаткування операції.

Тож, якщо у Вас виникають сумніви щодо правової природи платежу або податкових наслідків операції – звертайтесь. Своєчасний правовий аналіз дозволяє мінімізувати ризики та запобігти негативним наслідкам у майбутньому. Ми завжди на зв’язку.

Анастасія Полєжаєва,

Юристка, помічниця адвоката Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»