Фінансова допомога юридичній особі від особи фізичної

Відповідь: Згідно з пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога надається на безповоротній або поворотній основі. При цьому поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. У цивільних правовідносинах щодо поворотної фінансової допомоги вживають термін «позика». Відповідно до ст.1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, для отримання поворотної фінансової допомоги підприємством від фізичної особи необхідно укласти договір позики між ними.

Відповідно до ст.638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вказано вище, предметом договору позики є грошові кошти.

Згідно зі ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Орієнтовна сума позики може бути розтлумачена податківцями як відсутність предмету договору позики, що тягне за собою ризики для юридичної особи, а саме податківці можуть дійти висновку про те, що це не позика, а дохід, нарахувати податок на прибуток і скласти податкове повідомлення-рішення. Такий ризик не є високим, але ігнорувати його не варто, оскільки судовий спір вимагатиме багато часу, зусиль і додаткових витрат.

Рекомендації:

1. Зазначити в договорі, що сума позики складає фактично надану суму, але не може перевищувати 100 000 грн.
2. Зазначити в договорі суму позики у розмірі першого «траншу», а потім з кожним наступним «траншем» укладати додаткову угоду до договору, яким збільшувати суму позики, «підганяючи» її під суму фактично наданих в позику грошових коштів. АБО
3. На кожен окремий «транш» складати окремий договір позики.
4. Зазначити в договорі суму позики в розмірі 100 000 грн, без застереження про те, що ця сума є орієнтовною. Надати позику в потрібному розмірі, не перевищуючи вказану суму у 100 000 грн. Тобто не акцентувати увагу в договорі на тому, що сума позики є орієнтовною.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді