Питання: Чи потрібно юридичній особі розраховувати мінімальне податкове зобов’язання по земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні з призначенням для ведення підсобного сільського господарства (11.04)?
Відповідь:
Насамперед, варто з’ясувати, що становить мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ). Згідно з пп.14.1.1142 п.14.1 ст.14 ПК України МПЗ є мінімальною величиноюподаткового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахованою відповідно до положень ПК України.
Водночас, сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним МПЗ.
Така дефініція МПЗ свідчить про можливість його розрахунку лише щодо сільськогосподарських угідь – ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів (за пп.14.1.233 п.14.1 ст.14 ПК України).
Принагідно вказати, що відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, до сільськогосподарських угідь належать:
рілля (код згідно з КВЗУ 001.00) (група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці);
багаторічні насадження (код згідно з КВЗУ 002.03) (підгрупа включає ділянки, зайняті насадженнями для отримання плодів, ягід, винограду, хмелю; насадження ефіроолійних культур, розсадники (крім лісових); плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів; лікарські багаторічні насадження);
сіножаті (код згідно з КВЗУ 002.01) (підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки);
пасовища (код згідно з КВЗУ 002.02) (підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки);
перелоги (код згідно з КВЗУ 001.02) (підгрупа включає орні землі, які раніше оралися, а згодом більше року починаючи з осені не використовувалися для засіву сільськогосподарських культур і не готуються під пар).
Варто зазначити, що у КВЗУ відсутні згадки про земельну ділянку для веденняпідсобного сільського господарства (код 11.04).
Положення про таку земельну ділянку включені до Класифікації видів цільового призначення земельних ділянок (КВЦПЗД), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.
Ця Класифікація визначає вид цільового призначення земельної ділянки, а не вид земельних угідь. Згідно з секцією J КВЦПЗД земельна ділянка для ведення підсобного сільського господарства (код 11.04) є землею промисловості, однак її вид як земельного угіддя може збігатися з одним з видів, що визнані сільськогосподарськими угіддями. Для того щоб уникнути плутанини та встановити вид угідь земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.
Отже, цільове призначення земельної ділянки не впливає на обов’язок юридичної особи сплачувати МПЗ. Таке зобов’язання виникає лише в тому випадку, коли особа постійно користується, орендує тощо земельну ділянку, що належить до сільськогосподарських угідь. Зі свого боку, визначити вид земельних угідь ділянки можна,отримавши витяг щодо неї з Державного земельного кадастру.
Вікторія Шелест,юристка