Форс-мажор під час війни

Проте форс-мажор – це не те, що настає автоматично та стосується усіх без вибору. Для того, щоб правильно використати цей правовий механізм зміни зобов’язань, слід, окрім договору з контрагентом, скористатися РЕГЛАМЕНТОМ засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5). Він містить алгоритм дій, які наразі необхідно вчинити зацікавленій особі з метою використання ТПП як засобу звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов’язань внаслідок існування обставин непереборної сили.

«Форс-мажорні обставини», «форс-мажор», «обставини непереборної сили» – усі ці поняття є майже юридичними синонімами. Так, ЦКУ та ГКУ оперують поняттям «обставини непереборної сили», проте в договорах, та і в юридичному побуті, частіше за все використовується термін «форс-мажор».

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Слід звернути увагу, що звільнення відбувається не від зобов’язання, а від відповідальності за його порушення.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.14 Закону про ТПП Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб. А відповідно до ст.14¹ цього ж Закону ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно. При цьому згідно з ч.2 цієї статті до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесено надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, діями іноземного ворога, загальною військовою мобілізацією, військовим діями, оголошеною та неоголошеною війною…

Згідно з п.3.3. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Тобто існують випадки, коли ТПП України може засвідчувати форс-мажор в силу закону, тобто без закріплення компетенції ТПП на це в договорі. Таке засвідчення можливе, наприклад, в податкових відносинах, зовнішній торгівлі та міжнародних договірних відносинах, а також у сфері житлового будівництва: пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПКУ,ч.3 ст.14 Закону про ТПП, ч.8 ст.3 Закону України від 25.12.2008 № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Хоча щодо податкових відносин, то тут не все так просто. Міністерство фінансів України наказом від 29.07.2022 № 225 затвердило Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, яким визначено процедуру підтвердження платниками податків можливості чи неможливості до припинення або скасування воєнного стану на території України своєчасного виконання податкового обов’язку щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності, у т. ч. звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Тобто Мінфін усунув ТПП від повноважень підтверджувати неможливість виконання податкових обов’язків та обмежив ці відносини двома суб’єктами: платником та контролюючим органом.

Повна версія статті за посиланням: https://uz.ligazakon.net/?utm_source=360_ligazakon_net&utm_medium=menu_burger&_ga=2.74103314.1095510493.1629972308-2102391081.1583855090#/articles/EA016528

 Автор: О.Єфімов, Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді