Бракована продукція: облік

Питання:

Ми платники ПДВ, на загальній системі. На наше замовлення виготовляють воду у пластикових пляшках. Виробник відвантажив нам продукцію, але під час реалізації наші покупці виявили брак та повернули нам, нами була написана претензія, яку нам виробник погодив, продукцію ми списали актом списання, а що робити далі з цією продукцією?

Утилізацію чи продаж зробити тому ж виробнику?

Якщо утилізацію, то опишіть, яка повинна бути процедура, та якщо заключити договір з компанією по утилізації, через який час нам потрібно передати води на утилізацію?

Відповідь:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (далі – Закон №1393) до неякісної та небезпечної продукції зараховують, зокрема продукцію, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей.

Згідно зі ст.5 Закону №1393 неякісна та небезпечна продукція підлягає обов’язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Вилучення продукції з обігу є фактичним припиненням обігу (реалізації) продукції, здійснене в установленому порядку, за рішенням власника продукції або спеціально уповноважених органів виконавчої влади в межах їх повноважень (абз.4 ст.2 Закону №1393).

За ст.6 Закону №1393 власник продукції зобов’язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом.

Тобто у випадку неможливості виправлення недоліків продукції для погодження з вимогами нормативно-правових актів стосовно споживчих властивостей відповідних видів продукції, у власників цієї продукції виникає обов’язок переробити, утилізувати чи знищити її.

На підставі ст.2 Закону №1393 переробка вилученої з обігу продукції передбачає будь-які технологічні операції, пов’язані із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей вилученої з обігу продукції з метою підготовки її до утилізації або подальшого використання цієї продукції за умови приведення її у відповідність з вимогами нормативно-правових актів.

Натомість, знищення вилученої з обігу продукції є механічною, фізико-хімічною, біологічною або іншою обробкою та розміщенням (захороненням) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях.

Зі свого боку, утилізація вилученої з обігу продукції – це використання продукції як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Тож, з огляду на аналізовану ситуацію, найоптимальнішим варіантом для підприємства є утилізація вилученої з обігу продукції.

За ст.18 Закону №1393 загальні вимоги щодо порядку, умов та правил переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4, 7 «Загальних вимог до здійснення переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції», затверджених постановою КМУ від 24.01.2001 №50 (далі – Постанова №50), відповідальність за збереження вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції до вирішення питання про її переробку, утилізацію, знищення або подальше використання несе власник цієї продукції. Способи утилізації,  знищення або подальшого використання вилученої  з  обігу неякісної та небезпечної харчової продукції, продовольчої сировини і супутніх матеріалів визначаються за погодженням із санітарно-епідеміологічною службою МОЗ та службою ветеринарної медицини Мінагрополітики.

Вказані загальні вимоги  не передбачають звернення до спеціалізованих підприємств, що займаються утилізацією вилученої з обігу продукції, після погодження способів утилізації такої продукції органами, зазначеними в п.7 Постанови №50. А тому власник списаного товару може здійснити утилізацію самостійно. Проте, якщо особа-власник не певна у повному дотриманні правил утилізації продукції, яку проводитиме власними силами, раціональним рішенням буде звернення до спеціалізованого підприємства, що здійснює утилізацію. Загальними вимогами до утилізації продукції, що вилучена з обігу, не передбачено чіткого строку для передання цієї продукції підприємству, що проводитиме утилізацію: сторони можуть самостійно узгодити такий строк у договорі про утилізацію списаного товару.

Принагідно вказати, що операція з утилізації попередньо списаної продукції не передбачає нарахування ПДВ, однак, на підставі пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України на вартість придбаних з ПДВ товарів/необоротних активів/послуг, які не використані в господарській діяльності треба нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, для коригування вхідного показника цього податку, що був зазначений під час придбання таких товарів/необоротних активів/послуг (компенсуючі податкові зобов’язання). Тобто ПДВ у витратах, понесених у звʼязку з виготовленням утилізованої продукції, слід нарахувати як податкові зобов’язання.

За п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України базу оподаткування за товарами/послугами визначають згідно з вартістю їх придбання. Платник податку має скласти зведену податкову накладну не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєструвати її в ЄРПН, для нарахування податкових зобов’язань надалі.

Що стосується податку на прибуток, то в цьому випадку ПК України не передбачає обов’язку платника податку розраховувати будь-які різниці під час списання продукції для її наступної утилізації.

Вікторія Шелест,
юристка