Відносини з нерезидентом

EXPERTUS. Головбух

Питання:

Ми юридична особа на загальній системі оподаткування.

У нас виникла така ситуація: є підписаний договір з нерезидентом, а тепер нерезидент хоче підписати додаткову угоду – про те, що у них є представництво в Україні, та буде сплачувати представництво в гривні.

Питання: Чи достатньо додаткової угоди чи потрібно підписувати з представництвом договір?

Відповідь:

Відповідаючи на вказане питання, насамперед варто з’ясувати наявність суб’єктності представництва нерезидента.

Згідно з ч.2, 3 ст.95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.1996 №30 (далі – Інструкція №30), представництво суб’єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного  суб’єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов’язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб’єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Водночас п.13 Інструкції №30 передбачає, що у разі здійснення представництвомгосподарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік уподатковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва.

За пп.133.2.2 п.133.2 ст.133 ПК України платниками податку-нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПК України.

Постійним представництвом пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК України визначає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Для цілей застосування пп.«в» і «г» пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК України про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;

реалізація особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;

наявність в особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник – резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб – нерезидентів, які є пов’язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов’язаних осіб – нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи – нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов’язаними особами.

Постійним представництвом не є:

а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента;

ґ) направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою.

Отже, представництво ПК України розглядає як інструмент – місце здійснення господарської діяльності особи-нерезидента.

Водночас положення ПК України передбачають, що під час встановлення податку обов’язково має визначатися, хто є його платником (п.7.1 ст.7 ПК України). Платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 ПК України). Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (п.15.2 ст.15 ПК України). Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами (п.63.6 ст.63 ПК України). Тобто якщо діяльність представництва нерезидента підпадає під визначення «постійного представництва» за пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК України, то таке представництво буде самостійним платником податку на прибуток, матиме свій унікальний податковий номер та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тож, представництво нерезидента – це його структурний підрозділ. З точки зору організаційно-правової форми юридична особа-нерезидент та її представництво є однією і тою самою особою. Однак на підставі положень ПК України та Інструкції №30 представництво нерезидента буде самостійним платником податків.

З огляду на вказане, доцільно буде укласти окремий договір з представництвом нерезидента, яке для нього є постійним представництвом у розумінні пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК України.

В іншому випадку, коли таке представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність на території України та не є постійним представництвом, можна обмежитися укладенням додаткової угоди з нерезидентом, в якій визначити подальші умови співпраці, без укладення окремого договору безпосередньо з представництвом.

Вікторія Шелест,
юристка