ЗЕД: інвойс та валютний контроль

EXPERTUS. Головбух

Питання:

При оформлені експортних операцій менеджер по ЗЕД робить оформлення документів брокеру. Інвойси покупцю виставляються, коли авто вже вивантажені на терміналі, і ми можемо отримати оплату за товар у розмірі 90% чи 95%, саме по цим інвойсам нам заходять кошти за товар.

Брокерський інвойс робиться під випуск митної декларації, він повинен бути оформлений датою перетину, і надаватися брокером після того як товар завантажений до корабля і відплив. Саме через дати вони різні, якщо робити один інвойс (брокерський), ми зможемо отримати кошти за товар тільки після того, як відпливе корабель. Товар може тижнями лежати на складі та чекати на завантаження. Інвойс, котрий робиться покупцю для оплати, не підходить брокеру через несумісність дат. У ВМД зазначається інвойс саме брокера, як на таке дивиться податкова та валютний контроль, що у ВМД не той інвойс, що інвойс інший? Що краще у такому випадку покупцю вказувати у призначенні платежу при сплаті?

Відповідь:

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996) передбачено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією – є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (абз.5 ч.1 ст.1 Закону №996).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, інвойс для податківців набуде статусу первинного документа лише у випадку, коли в ньому зазначені всі належні реквізити (за ч.2 ст.9 Закону №996) та відомості про здійснену господарську операцію.

Проте, у листах Мінфіну від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339, від 22.08.2017 №35210-07/23-3364/2658 вказано, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Тобто інвойс для податківців є первинним документом за формальними ознаками, а остаточно підтвердити оплату товарів можуть платіжні інструкції, розрахункові квитанції тощо.

Схожу думку висловлюють податківці й у листі від 31.03.2017 №6964/10/26-15-14-05-04-22: рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно з ч.2 ст.53 МК України. Проте, інвойс фактично є документом, відповідно до якого проводиться оплата за товар. Однак, рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер.

Зі свого боку, у листі Мінфіну від 23.01.2013 №31-08410-07-16/2073 вказано, що митна декларація є первинним документом. Крім того, вантажна митна декларація (ВМД) зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.

Тож, основним первинним документом, що спричинить податкові наслідки під час здійснення операцій як з експорту, так і з імпорту є ВМД.

Щодо вказаних питань варто зауважити, що, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України (зокрема, ВМД та інвойс), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, відмінності у відомостях інвойсу та ВМД викличуть питання у контролюючих органів та необхідність подання додаткових документів.

Щоб уникнути таких наслідків відомості в інвойсах як для покупця, так і для брокера, мають співпадати з відомостями у ВМД. Тобто у «призначенні платежу» для покупця має бути інформація саме про той інвойс, який вказаний у ВМД.

Вікторія Шелест, юристка