ПДВ та податок на прибуток в процедурі санації

EXPERTUS. Головбух

Питання: чи може підприємство, яке перебуває в стані санації, відносити на валові витрати суму коштів, сплачених для погашення вимог кредиторів, згідно з планом санації?

Це підприємство отримує дохід від здачі приміщення в оренду і має погасити заборгованість перед кредиторами за рахунок отриманих коштів від такої діяльності. Потрібно розуміти, чи можна увесь дохід спрямовувати на погашення кредиторських вимог.

Якщо так, треба розуміти що тоді з ПДВ і податком на прибуток.

Відповідь:

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) санація – система заходів, передбачених Кодексом, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Банкрутство –  визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України «Про страхування» або Закону України «Про кредитні спілки».

Кредитор – юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; забезпечені кредитори – кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до Кодексу щодо боржника – юридичної особи застосовуються такі судові процедури:

розпорядження майном боржника;

санація боржника;

ліквідація банкрута (ч. 1 ст. 6 Кодексу).

Згідно з ч. 5 ст. 50 Кодексу керуючий санацією має право, зокрема, розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Розрахунки з кредиторами проводяться керуючим санацією у порядку, встановленому планом санації (ч. 13 ст. 57 Кодексу).

Тому щодо можливості спрямування всього доходу на погашення кредиторських вимог – виходимо із положень плану санації.

Пунктом 1.3 ст. 1 ПКУ визначено, що  останній не регулює питання погашення податкових зобовʼязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом. Тобто і санація боржника.

Кодекс не встановлює і якихось особливих умов для оподаткування та обліку, окрім тих, про які згадаємо трохи далі.

Хіба що у ч. 1 ст. 41 Кодексу закріплено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Тому облік витрат слід здійснювати відповідно до положень НП(С)БО 16 «Витрати» (міжнародних стандартів фінзвітності), пунктом 5 якого передбачається відображення витрат  в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Також витратам присвячені і положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (і в ньому теж ні слова про особливості обліку під час санації). Так, витрати – зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) (ст. 1 цього Закону).

Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Тому віднесення до витрат суми коштів, сплачених для погашення вимог кредиторів, буде здійснюватися на підставі загальних норм. А також правових підстав виникнення заборгованості перед кредиторами.

Що ж до ПДВ та податку на прибуток, то зазначимо таке.

Відповідно до п. 46  підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2028 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції:

платників податку – боржника та/або поручителя (майнового поручителя – заставодавця, іпотекодавця) з постачання товарів для цілей погашення заборгованості боржника перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, підписаного згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платники податку – боржник та/або поручитель (майновий поручитель – заставодавець, іпотекодавець) не застосовують норми пункту 198.5 статті 198 ( щодо реєстрації податкової накладної) та пункту 199.1 статті 199 ПКУ (в контексті пропорційного віднесення сум податкового кредиту) щодо нарахування податкових зобов’язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов’язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв’язку з таким постачанням.

Також згідно з п. 39 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2028 року платник податку на прибуток підприємств:

• зменшує фінансовий результат до оподаткування, зокрема на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв’язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов’язань відповідно до плану реструктуризації, підписаного згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами пункту 139.3 статті 139 ПКУ (резерви банків та небанківських установ);
• збільшує фінансовий результат до оподаткування: на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв’язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 1 цього пункту, в кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було підписано план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;
• не змінює фінансового результату до оподаткування:

на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов’язання на умовах плану реструктуризації, підписаного згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов’язань на умовах плану реструктуризації, підписаного згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із законодавством, що регулює відносини з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації.

Тому відповідні наслідки і слід брати Вам до уваги.

Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»