Покриття транспортних витрат замість нерезидента

Питання:

Нерезидент мав би покрити транспортні витрати, доставивши до території України товар імпортний нам, замовнику.

А це передбачено договором на умовах, що вони все це мають покривати, ці витрати. Базисні умови поставки – DAF. 100% передоплата, товари для ЗСУ.

Але, на жаль, не в змозі покрити витрати, оплатити експедитора. Тому прохають сплатити нас, замовника, клієнта, експедитору за такі транспортні витрати.

І потім компенсувати, щоб ми виставили компенсацію за такі послуги пізніше.

Чи можемо ми оплатити витрати та які наслідки для нас як покупців клієнта з України, резидента, в такій ситуації, якщо ми сплатимо експедитору самостійно транспортні послуги і потім перевиставимо цю компенсацію витрат нерезиденту з податку на додану вартість та з податку на прибуток? Ми високодохідники. Чи можливо нам переглянути базисні умови поставки у контракті?

Відповідь:

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоекономічний договір (контракт) – домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічна торгівля є складною та багатоаспектною діяльністю, яка вимагає від учасників чіткого визначення умов поставки товарів. З метою полегшення процесу встановлення такого узгодження між сторонами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) було розроблено міжнародні комерційні терміни, такі як Інкотермс (International Commercial Terms). Інкотермс встановлює обов’язки та відповідальність сторін угоди з моменту поставки товарів від однієї сторони до іншої.

Згідно з ч.4. ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

На цій підставі в Україні і використовуються правила Інкотермс, зокрема в ред. 2020 року.

Інкотермс присвячені регулюванню саме тих положень, які є важливими для договору купівлі-продажу товарів, такі як: розподіл обов’язків продавця і покупця по доставці товару, встановлення моменту переходу на покупця ризиків випадків випадкової гибелі чи пошкодження товару, розподіл витрат та інше. Дані умови об’єднується спільним поняттям «базисні умови» або «базисні умови поставки».

Правила Інкотермс визначають обов’язки сторін щодо перевезення товару від продавця до покупця, виконання митних формальностей при експорті, імпорті, перевірки безпеки товару та розподілу затрат і ризиків між сторонами контракту.

З питання вбачається, що оплата частини транспортних послуг (зокрема витрат на експедитора) покупцем суперечить умовам укладеного ЗЕД, як  і узгодженому виду умов поставки Інкотермс 2020 DAP.

Правила Інкотермс визначають DAP як «Delivered at Place». Відтак продавець вважається таким, що поставив товар, коли товар передається у розпорядженні покупця на визначеному транспортному засобі, готовому до розвантаження, у вказаному в ЗЕД місці призначення. В умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.

За умовами DAP всі витрати на перевезення з будь-якими термінальними витратами оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.

Таким чином, у випадку оплати послуг експедитора покупцем, який імпортує товар, цілком імовірно що до покупця матимуть питання уповноважені особи митних органів, зокрема щодо наявності в таких діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 Митного кодексу України, а саме заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, зокрема, щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту).

Порушення митного законодавства наявне, якщо така оплата покупцем вплинула на митну вартість імпортованого товару та відбулося її заниження чи завищення.

У випадку належної фіксації подальшої компенсації понесених покупцем витрат на експедитора продавцем (для прикладу укладення тристороннього договору переведення боргу за зобов’язаннями перед експедитором) імовірність проблем з митним органом мінімізується, але все ж лишається.

Тому в даному випадку дійсно краще внести зміни до ЗЕД в частині визначення інших умов поставки Інкотермс, якщо це можливо, враховуючи стадію виконання умов такого договору, уклавши відповідну додаткову угоду.

Так, відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, згідно з ч.1 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів також визначено статтею 188 ГКУ.

Однак, на нашу думку, найкращим способом вийти з цієї ситуації буде саме розірвання ЗЕД, повернення коштів (якщо вони були оплачені) та укладення актуального фактичним домовленостям ЗЕД. Такий варіант також мінімізує виникнення проблем з валютним контролем, який встановлюється на підставі статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» 21 червня 2018 року № 2473-VIII.

Юлія КОЛОМІЄЦЬ,

Старша партнерка, адвокатка Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери»