Відмова у відшкодуванні ПДВ

Питання: ми подали на бюджетне відшкодування ПДВ за квітень місяць. Почалась камеральна перевірка, нам зателефонував податковий інспектор з тим що ДФС не може надати відшкодування і буде складено акт. Відмову аргументують тим, що в нашій декларації від’ємне значення сформувалось за рахунок коригування ПЗ і в нас немає оплаченого кредиту, хоча в квітні ми мали імпорт, ПДВ по якому сплачено на митниці на суму 729800 грн. Наша декларація по рядках (колонка А): р. 1.1. = 335027, р. 7 = -1002238, р. 9 = -667211, р. 10.1. = 32799, р. 11.1. = 729800, р. 14 = -1125486, р. 16.1 = 313186, р .17. = 49701, р. 19., р. 20. = 617510, р. 20.2.1 = 430000, р. 21 = 187510. Ліміт на дату подання = 1179550.Сума сплаченого в квітні ПДВ при імпорті 729800. В дод.3 показали на відшкодування від’ємне значення в сумі 130000 за рахунок залишку імпорту який був в лютому і 300000 за рахунок від’ємного значення яке сформувалось в квітні (як сформоване від сплати при імпорті від суми 729800). ДФС проти відшкодовувати суму 300000, яка виникла в квітні і говорить проте що ця сума і в подальшому в інших періодах не може бути включена до БВ, оскільки в квітні у нас сума кредиту за декларацією має від’ємне значення через РК і загальна сума від’ємного значення за квітень сформувалась не за рахунок імпорту як ми показали, а через РК до ПЗ. Підкажіть, будь ласка, чи правомірно нам може бути відмовлено в бюджетному відшкодуванні, якщо так, то яку форму ППР може до нас застосувати ДФС В1 чи В3? Чи може в нашому випадку ДФС застосувати штраф 25 % від суми завищення бюджетного відшкодування? Чи є вірогідність оскаржити їх рішення на нашу користь чи краще подати уточнюючу декларацію?

П.С. До цього ми в же отримували БВ по декларації за лютий по імпорту і все було успішно, хоча там не було РК?

Відповідь: Як видно із запитання, наріжним каменем виявився саме розрахунок коригування (РК), реєстрація якого в ЄРПН потягла наслідком зменшення суми податкових зобов’язань (ПЗ). У результаті виникла сума бюджетного відшкодування (БВ) у сумі скоригованих ПЗ, а ДФС вважає, що до БВ відносяться лише суми сплаченого податкового кредиту (ПК).

Така точка зору ДФС є помилковою хоча би тому, що ДФС не обґрунтовує її нормами Податкового кодексу. Хоча могли би на п.200¹.3 ст.200¹ ПКУ послатися.

Є вона помилковою також і з наступних підстав. Відповідно до ст.46 ПКУ податкова декларація, розрахунок, звіт (усе це разом має назву «податкова декларація») – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПКУ сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від’ємному значенні вказаної різниці така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200¹.3 ст.200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200¹.3 ст.200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У п.200¹.3 ст.200¹ ПКУ наведена формула, за якою обчислюється сума податкових зобов’язань, на яку платник податку може зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Як видно із самого запитання, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації за вказаною формулою суми для бюджетного відшкодування платник мав достатньо. Принаймні цим ДФС не обґрунтовує свою відмову. Обґрунтування ДФС полягає в тому, що сума бюджетного відшкодування виникла саме внаслідок подання РК. Але ж сам факт подання РК не перетворює суми ПК, сплачені постачальникам та до Державного бюджету у суми, несплачені постачальникам та до Державного бюджету.

Отже, відмова ДФС відшкодувати суму від’ємного значення податкового зобов’язання з ПДВ, суперечить чинному ПКУ.

Щодо процедури подальших дій слід виходити з того, що відповідно до п.200.14. ст.200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як видно із запитання, ДФС відмовила у праві на БВ, а не встановила факт завищення БВ. У такому разі відповідно до розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в МЮУ 22.01.2016 за № 124/28254, видається/приймається податкове повідомлення-рішення за формою В3.

Така форма ППР не є тим рішенням, за яким визначається податкове зобов’язання чи завищена сума бюджетного відшкодування. Саме ці порушення й зазначені у п.123.1. ст.123 ПКУ як підстави для накладення штрафу у розмірі 25%. Та й базою для нарахування такого штрафу є сума завищеного БВ. А в запитанні зазначено що ДФС саме відмовила у праві на БВ, а не визнала його завищеним.

Та й сама форма ППР, яка підлягає застосуванню у такому випадку (В3), не містить відповідних колонок та рядків, в які такий штраф можна було би вписати.

Що стосується саме вірогідності оскаржити таку ППР, то слід говорити про те, що правові підстави для цього є. А от гарантії того, чи зрозуміють в ДФС України чи в суді наведені вище аргументи, залежать від зрозумілості, простоти та переконливості складених процесуальних документів та від інших процесуальних дій представника платника податку в суді. Ця ж відповідь стосується і питання вибору між оскарженням та уточнюючою декларацією.

Автор: Олександр Єфімов, Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду