Попередні та періодичні медичні огляди в КНП

Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”

Питання. КНП здійснює медичні попередні та періодичні медичні огляди на підставі укладених договорів з юридичними особами, а також фізичними особами.

Як правильно організувати проведення попереднього медичного огляду працівників, які будуть працювати на нашому ж підприємстві, який і здійснює такий медогляд? Якщо працівник під час працевлаштування самостійно оплачує попередній медичний огляд та надає документи з метою відшкодування нашим же підприємством вартості такого огляду, то як правильно здійснити таке відшкодування? Сума відшкодування повинна бути з ПДВ чи без ПДВ, якщо підприємство є платником ПДВ. І незрозуміло відшкодування таких видатків здійснюється за напрямом використання – оплата послуг (крім комунальних)?
Періодичні мед.огляди наших працівників. Підприємство не може укласти договір сам з собою. Як діяти в такому випадку? Необхідно планувати такі видатки у фінплані? Вартість медоглядів дійсно треба перераховувати підприємству самому собі і сплачувати ПДВ до бюджету? Чи може є якийсь інший більш зрозумілий механізм?

Відповідь.

Якщо в даному випадку попередні та періодичні медичні огляди стосуються саме працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, то слід

керуватися наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (далі – Порядок). Адже ч.1 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» закріплено, що порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Згідно з п. 2.1 Порядку попередній (періодичні) медичний огляд працівників проводиться закладами охорони здоров’я, що віднесені до другої, першої, вищої акредитаційної категорії за результатами державної акредитації відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 765, а також спеціалізованими закладами охорони здоров’я, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, перелік яких затверджено наказом МОЗ України від 25.03.2003 № 133, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за № 283/7604, вищими медичними навчальними закладами III – IV рівнів акредитації, які мають кафедри та курси професійних захворювань та проводять лабораторні, функціональні та інші дослідження і надають медико-санітарну допомогу за спеціальностями, що передбачені додатками 4 та 5 до пункту 2.6 цього Порядку.

Відповідно до п. 2.4 Порядку для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір із закладом охорони здоров’я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.

Із цієї норми слідує, що роботодавець одночасно не може бути закладом охорони здоров’я, який здійснює медогляд своїх працівників.

З цією нормою узгоджуються й інші положення Порядку. Наприклад, в п. 2.10 закріплена вимога про пред’явлення відповідній комісії працівником направлення на медогляд, видане роботодавцем за встановленою формою.

Тобто КНП як роботодавцю доведеться укласти/поновити договори щодо проходження їх працівниками попередніх/періодичних медоглядів, не дивлячись на наявність відповідної компетенції. Та здійснити вже «зворотні» добре відомі дії, передбачені Порядком.

В свою чергу, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ч.1 ст. 17 Закону України «Про охорону праці»).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, крім деяких послуг, серед яких немає попереднього медичного огляду (пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 ПКУ).

Відповідно, і сума відшкодування має бути без ПДВ.

Більше того, нормою, закріпленою п.п. 165.1.19 п.165.1 ст. 165 ПКУ, виведено зі складу оподатковуваного доходу платника податку (ФО) кошти або вартість майна (послуг), які надаються як допомога на медичне обслуговування за рахунок коштів його роботодавця. Як і в ситуації з ПДФО, так і ВЗ та ЄСВ не виникають відповідні зобов’язання.

Виходячи із положень ст.ст. 75, 77, 78 Господарського кодексу України КНП має власний фінансовий план, відповідно до якого КНП отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Тобто матиме місце планування таких видатків на медогляди своїх працівників.

Відшкодування таких видатків може здійснюватися за напрямом використання фінансового плану – оплата послуг (крім комунальних), якщо фінансовим планом не передбачено окремого виду витрат, пов’язаних з медоглядами.

Наталія Брожко, адвокат АО «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»

26.07.2020