Право користування як окремий об’єкт в обліку

Питання: Підприємство має на балансі нерухоме майно, ринкова вартість якого визначена експертним оцінювачем. Після відображення результатів переоцінки нерухомості в бухгалтерському обліку підприємства, його первісна вартість складає 100 грн, знос – 40 грн, та відповідно залишкова вартість – 60 грн (цифри умовні).

З метою визначення ринкової вартості права користування цієї нерухомістю підприємство замовило ще одну експертну оцінку, метою якої є визначення саме ринкової вартості права користування цією нерухомістю. За результатами оцінки право користування визначено в 10 грн (цифра умовна).

Відповідно до оціночних принципів та процедур, право користування нерухомістю є складовою частиною самої нерухомості, тобто нематеріальний актив вартістю в 10 грн входить у вартість нерухомого майна з його первісною вартістю – 100 грн, зносом – 40 грн, та залишковою вартістю – 60 грн.

Запитання: яким чином та за допомогою яких бухгалтерських проводок можна виділити вартість цього НМА з вартості нерухомості, складовою частиною якої він є?

Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно зі ст.139 ГКУ майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові, згідно зі ст.317 ЦКУ, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, як правильно вказано у запитанні, право користування нерухомим майном є складовою вартості права власності на це майно і воно є невід’ємним від самого майна. Адже користуватися тим, чого не маєш, досить складно.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.1999 № 242, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043, нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 ПСБО 8.

Таким чином, право користування нерухомим майном у наведеному запитанні не може бути визнано окремим нематеріальним активом тому що:

  1. Воно не було придбано (набуто) як окремий об’єкт правовідносин;
  2. Воно не має первісної вартості, так як підприємство не несло окремих витрат на його придбання чи створення. Витрати на придбання (створення) об’єкта нерухомого майна були понесені саме на придбання (створення) такого об’єкта, а не окремо на складову права власності на такий об’єкт.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду