Роялті за кордоном

Питання: Українським підприємством був підписаний ліцензійний договір з резидентом Республіки Білорусь, згідно з яким ми сплачували роялті, і наші партнери теж його сплачували. Після закінчення звітного періоду (фінансового) ми маємо надати їм довідку про сплату роялті і їм повернуть ті кошти що були сплачені ними.

Цього року ми «перепідписали» договір з резидентом Литовської Республіки, в якому зазначено, що роялті сплачує або одна або інша сторона.

Чи не порушуємо ми закон, якщо роялті будуть платити партнери з Литовської Республіки? 

Відповідь: Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, якою розкрито принцип свободи договору (ст.6 ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже свобода визначення умов договору є складовою свободи самого договору. Тож, якщо сторони ліцензійного договору вирішили визначити умову договору щодо сплати роялті у спосіб, вказаний у запитанні, то вони скористалися свободою договору.

Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (далі – Закон № 2709) вибір права – це право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Відповідно до ст.2 Закону № 2709 цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й щодо визначення застосовуваного права. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права Закону № 2709, інших законів, міжнародних договорів України (ст.4 Закону № 2709). Визначене згідно з частиною вказаної статті 4 Закону № 2709 право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв’язок з визначеним правом і мають більш тісний зв’язок з іншим правом, або якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що застосовується.

Отже, сторони можуть укласти договір, керуючись нормами законодавства, іншого ніж законодавство України. У такому разі слід виходити із принципу свободи договору, закріпленого у тому законодавстві, яке сторони вирішили застосовувати.

Це щодо цивільно-правових відносин. Однак не слід забувати ще й про норми податкового законодавства. Так, відповідно до п.14.1.13. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги – це, у тому числі роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості. А згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Тож сума несплаченого роялті цілком логічно є доходом резидента України, який має включити цю суму на збільшення фінансового результату до оподаткування.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду