Примусове відчуження майна під час воєнного стану. Що потрібно знати бізнесу?

“Фінансовий директор компанії”, 10/2022, жовтень

https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2022-10/prymusove-vidchuzhennya-mayna-pid-chas-voyennoho-stanu-shcho

Війна зміщує акцент уваги на питання, які в мирний час вважаються другорядними, тобто такими, існування яких ніхто не заперечує, бо вони не впливають на мирне життя, тоді як і не дуже ними переймається.

Прикладом такого другорядного питання виявилося примусове відчуження майна під час воєнного стану. Ще рік тому більшість населення України не наділяло увагою Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», позаяк у перспективі не вбачалося ані воєнного, ані надзвичайного стану. Для багатьох українців після 24 лютого питання примусового відчуження майна враз перетворилося з другорядного на важливе.

 

 

Право власності як гарантія демократії, свободи…

 

Право приватної власності — це те, на чому побудовані сучасні демократичні та найпотужніші в економічному сенсі держави. Недарма йому приділяється значна увага не лише у внутрішньому законодавстві держав, а й на рівні міждержавних угод.

Законом України від 17.07.97 р. № 475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 р. (далі — Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а отже, відповідно до статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за потрібне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Мирне володіння означає, що порушення цього принципу може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

ЄСПЛ роз’яснив, що втручання у право власності має здійснюватися з дотриманням «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і дотриманням передбачених прав. Такий «справедливий баланс» не буде дотримано у разі, якщо зацікавлена особа нестиме надмірний тягар.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне користування майном повинно бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення майна лише «за умов, передбачених законом», а у пункті 2 визнається, що держава має право контролювати використання майна шляхом застосування «законів».

Стаття 1 Протоколу № 1 вимагає, щоб для усіх втручань існували розумні відношення пропорційності між застосованими засобами та переслідуваною метою. Цей справедливий баланс буде порушений, якщо відповідна особа повинна буде нести індивідуальний та окремий тягар (див. G.I.E.M. S.r.l. and Others v. Italy, цит. вище, § 300).

Не обійшла питання важливості права власності й Конституція України. Згідно зі ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і у порядку, установлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, установлених законом.

Згідно зі ст. 353 ЦКУ реквізиція — це примусове відчуження майна у власника на підставі та в порядку, установлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, яке здійснюється у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності.

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Водночас реквізоване майно переходить у власність держави або знищується, а оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.

Якщо ж після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі такого повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Повна версія тут:  https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2022-10/prymusove-vidchuzhennya-mayna-pid-chas-voyennoho-stanu-shcho

Автор: О. Єфімов, Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана