Олександром Єфімовим на запит Верховного Суду підготовано науковий висновок щодо питання залучення додаткових вкладів приватним підприємством (справа № 925/200/22). Низка положень була врахована у відповідній постанові Верховного Суду.
Короткі висновки:
1. Ст.18 Закону №2275 не може бути застосована до правовідносин за участі приватного підприємства, які виникають внаслідок прийняття рішення про залучення додаткових вкладів учасників з метою збільшення статутного капіталу, оскільки відсутні підстави ототожнювати приватне підприємство саме з цією організаційно-правовою формою, а не з іншими господарськими товариствами, заснованими на приватній формі власності. Створення юридичної особи у формі приватного підприємства свідчить про відсутність наміру засновника нести відповідальність, яка передбачена для засновників ТОВ, АТ та інших господарських товариств, у межах внеску до статутного капіталу. Прийняття Закону №2275 після втрати чинності Закону України «Про власність» унеможливлює правомірне застосування його положень, згідно зі ст. 58 Конституції України, що регулюють діяльність господарських товариств (зокрема, ТОВ) до відносин за участю приватних підприємств (до того ж, часто створених до набрання чинності зазначеним Законом).
2. Правові наслідки невиконання учасником приватного підприємства рішення загальних зборів, за яке він проголосував «За» буде тягнути за собою загальні правові наслідки невиконання зобов’язання, передбачені ст. 625 ЦК України, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, які передбачають строки (терміни) виконання зобов’язання. Більше того, неможливість застосування ст.18 Закону №2275 до відповідних правовідносин, не усуває необхідності застосовувати основні принципи, що покладені в основу цієї статті (аналогія права).
3. Приватне підприємство має право стягувати з учасника заборгованість зі сплати додаткового внеску, якщо рішення загальних зборів учасників підприємства про залучення додаткових вкладів ним не виконується добровільно, лише в тому випадку, якщо учасник приватного підприємства проголосував за таке рішення або уклав окремий договір на внесення додаткового внеску/вкладу на збільшення статутного капіталу. Якщо ж учасник приватного підприємства не брав участі в проведенні загальних зборів, не голосував «За» ухвалення такого рішення, то в такому випадку, приватне підприємство не має права стягувати з учасника заборгованість зі сплати додаткового внеску. Ба більше, якщо волевиявлення учасника приватного підприємства буде відсутнє, то буде відсутній і правочин, а отже не виникне і відповідне зобов’язання, за невиконання якого може бути покладена відповідальність.
4. Покладення на учасників приватного підприємства обов’язку вносити додаткові вклади поза їх волею суперечитиме принципу свободи договору. До того ж, за відсутності акцептування учасниками приватного підприємства обов’язку стосовно внесення додаткових вкладів на підставі рішення засновника приватного підприємства, за загальними положеннями про юридичну особу, останнє не породжуватиме для них зобов’язальних відносин у розумінні ЦК України та ГК України, а внесення додаткових вкладів залишатиметься їхнім переважним правом. Те що під час створення юридичної особи засновники обирають для неї організаційно-правову форму приватного підприємства, а не товариства чи установи, свідчить про їх наміри не застосовувати до правовідносин (зокрема, зобов’язальних), норми, що регулюють діяльність ТОВ в частині залучення додаткових внесків/вкладів до статутного капіталу. Таким зверненням до організаційно-правової форми приватного підприємства особи утверджують намір послуговуватися загальними положеннями про зобов’язання, а не спеціальними нормами, передбаченими ст.18 Закону №2275 чи Закону «Про господарські товариства», що позбавляє можливості правомірного застосування до їх діяльності аналогії закону, відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
