Радіти чи сумувати?

Колись у нас був Клієнт, який мав сонячну електростанцію і її складові амортизував по-різному: частину як споруди (строк амортизації 15 років), а частину – сонячні панелі та їх кріплення, як обладнання та механізми (строк амортизації – 5 років). Податківці з таким підходом не погоджувалися і наполягали, що усе треба амортизувати разом, тобто 15 років. А те, як наш Клієнт амортизував СЕС, мало наслідком завищення амортизаційних відрахувань, а отже й заниження податку на прибуток, на думку податківців.

Ми оскаржили рішення податківцві в суді. Суд першої інстанції став на нашу позицію і скасував ППР, а от апеляційний суд погодився з податківцями. Ми звернулися до Верховного Суду і той навіть не захотів прийняти нашу касаційну скаргу до розгляду. В результаті ми програли L.

І от Верховний Суд в іншій справі, вже не по нашому Клієнту, дійшов протилежного висновку, фактично продублювавши всю нашу аргументацію. Детальніше на стор.3 нашого Моніторингу від сьогодні.

Але!!! Клієнта ми таки втратили.

Тож виникає потреба відповісти собі на питання: радіти тому, що наша правова аргументація таки виявилася правильною і Верховний Суд з нею таки погодився, чи сумувати через в трату Клієнта???

О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана