Поділ майна без суду

Поділ майна без залучення суду є поширеним інструментом врегулювання майнових питань між подружжям, і законодавство встановлює низку важливих правових особливостей, які варто врахувати при укладенні такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Проте поділ такого майна можливий не лише через судове рішення. Подружжя має право врегулювати ці питання шляхом укладення договору, що дозволяє уникнути тривалих спорів і процесуальних витрат.

Особливість договору полягає в тому, що він може бути укладений у будь-який момент, навіть без розірвання шлюбу. Сторони мають право розподілити спільне майно, зберігаючи при цьому свій шлюбний статус. Однак якщо фактичні шлюбні відносини припинені, подружжя проживає окремо та не веде спільного господарства, суд може визнати майно, набуте кожним у цей період, особистою приватною власністю відповідно до ст. 57 СКУ. Таке майно не вважається спільним і не може бути включене до договору.

Договір про поділ нерухомого майна – житлового будинку, квартири чи іншого об’єкта – підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ст. 209 ЦКУ та ст. 55 ЗУ «Про нотаріат»). Нотаріус перевіряє обсяг прав та титул власності, наявність обтяжень, дієздатність сторін, а також дотримання вимог щодо захисту прав дітей. Саме він забезпечує юридичну коректність документа та фіксує волевиявлення подружжя.

Окремої уваги потребує визначення складу спільного майна. Подружжя має право включити до договору весь масив спільних активів або лише їх частину, визначивши, яка саме річ переходить у власність кожного, у який строк та чи передбачена компенсація у разі нерівноцінного поділу. Також сторони можуть передбачити порядок користування чи передачі окремих предметів, що дає змогу гнучко врегулювати майнові питання. Майно, не охоплене угодою, залишається спільним та підлягає поділу в загальному порядку.

Договір може бути розірваний або визнаний недійсним у судовому порядку. Підставою для припинення є істотне порушення його умов. Недійсність визначається відповідно до статей 203 та 215 ЦКУ: договір не може суперечити закону чи моральним засадам, сторони повинні бути дієздатними, їх волевиявлення – вільним, а сам правочин – спрямованим на реальне настання юридичних наслідків. Також правочин не може порушувати права малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Отже, договір про поділ майна є ефективним способом цивілізовано розмежувати спільні активи та уникнути судових суперечок, проте вимагає особливої уважності під час оформлення та чіткого дотримання норм законодавства.

Ваші питання – наші відповіді. Звертайтеся і знаходьте вирішення разом з нами!

Катерина МАРЧЕНКО,

юристка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та Партнери