Створення об’єкта інтелектуальної власності у співавторстві

У сфері інтелектуальної власності домовленості між авторами часто залишаються «на словах». Поки об’єкт лише створюється, це може здаватися зручним: сторони мають спільну ідею, працюють над одним результатом і не очікують конфліктів. Однак після завершення роботи виникає інше питання – хто, у якому обсязі та на яких умовах може використовувати створений об’єкт, передавати права на нього, отримувати винагороду чи надавати дозвіл іншим особам.

Особливо це важливо у випадках, коли результат інтелектуальної діяльності створює не одна особа, а декілька. На початковому етапі співавтори часто не укладають договір, оскільки довіряють один одному або не усвідомлюють його практичного значення. Проблеми зазвичай з’являються пізніше – коли об’єкт потрібно ліцензувати, відчужити або зареєструвати зміни.

Якщо спеціальних домовленостей між правоволодільцями немає, розпорядження майновими правами потребує спільної участі всіх осіб. Це означає, що один із них не може самостійно передати права іншій особі або надати дозвіл на використання об’єкта без погодження з іншими. На практиці це може суттєво ускладнити будь-які дії з об’єктом, особливо якщо між учасниками виник конфлікт, хтось не виходить на зв’язок або відмовляється підписувати документи.

У договорі доцільно передбачити не лише загальні правила співпраці, а й конкретні механізми на майбутнє. Зокрема, варто визначити частку внеску кожного співавтора, порядок розподілу доходів, умови надання дозволів на використання об’єкта, порядок відчуження майнових прав, правила підписання документів щодо охорони прав, а також спосіб вирішення спорів. Для окремих об’єктів важливими можуть бути й інші умови, наприклад, порядок зазначення імен авторів, можливість окремого використання частин твору або дії сторін у разі смерті одного зі співавторів.

Не менш важливим є врегулювання спадкових питань. Якщо один зі співавторів помирає, його майнові права можуть перейти до спадкоємців. Однак за відсутності договору та визначених часток оформлення таких прав може бути ускладненим. У подібних випадках спадкоємцям нерідко доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити обсяг успадкованих прав або усунути перешкоди в їх реалізації.

Отже, договір між співавторами чи співправоволодільцями – це не зайва формальність, а спосіб зберегти контроль над створеним об’єктом. Він зменшує ризик конфліктів і забезпечує зрозумілий порядок використання майнових прав як за життя співавторів, так і після переходу таких прав до інших осіб.

Тож якщо Ви створюєте об’єкт інтелектуальної власності у співавторстві або вже маєте спільні майнові права на такий об’єкт, варто заздалегідь подбати про належне договірне врегулювання відносин між усіма правоволодільцями.

Наша команда може підготувати договір, визначити порядок використання та комерціалізації об’єкта, врегулювати питання розподілу винагороди, відчуження прав, спадкування та вирішення можливих спорів. Такий підхід дозволяє мінімізувати ризики й забезпечити ефективний захист Ваших прав інтелектуальної власності.

 Анастасія Полєжаєва,

юристка, помічниця адвоката Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»