Дебіторська заборгованість сторони з рф

Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”  

Питання:

1. В мене є дебіторська заборгованість від рф. Вона підпадає під валютний контроль. 365 днів – строк повернення валютної виручки. Але в нас є постанова НБУ № 21 від 24.02.2022, яка повністю забороняє взаєморозрахунки з рф. Яким чином закрити цю дебіторську заборгованість? 

Податкову питала про дебіторку, в січні востаннє відвантажили обладнання, яке мали перевірити і потім надіслати доплату. Чи буде штраф 3% про протермінування? Сказали, що буде.  

Запитувала і податкову, і банк. Єдине, що кажуть – ідіть у суд. 

2. Заборона експорту на рф – 27 вересня. В мене є контракти, по яких я отримала передплати. І в мене законодавчої заборони на експорт не було до 27 вересня. Я повинна була експортувати і виконувати зобов’язання. І що робити з цією діркою в часі? Чим мені закриватись з 24 лютого по 27 вересня? Бо імпорт закрили з 9 квітня, а з експортом отака ситуація. 

Робила запити в ТПП і Мінекономіки. Ті дають формальні відписки і що це не їхні питання.  

Відповідь:

1. Згідно з пп. 2 п. 17 Постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 (далі – Постанова № 18), уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь;

Водночас пп. 2 п. 172 Постанови № 18 зазначені винятки з вказаної заборони. Зокрема, дозволено переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. А у разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях/білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів/білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.

Окрім того в листі НБУ № 40-0007/27832 від 14.04.2022 роз’яснено, що положення пп. 2 п. 172 Постанови № 18 не можуть бути застосованими для здійснення обміну коштів в російських рублях/білоруських рублях, що розміщені на рахунку клієнта в банку.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (переведення боргу).

Згідно з роз’ясненням ГУ ДПС, допускається здійснення відступлення права вимоги (переведення боргу) між резидентами при здійсненні експортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні його суб’єктного складу. У випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортеру (імпортеру) продукції, але від іншого нерезидента, як наслідок, не буде порушено вимоги Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон № 2473) (ЗІР: категорія 114.02).

За ст. 601 ЦК України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

За своїм характером припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами ст. 601 ЦК України.

Згідно з постановою Верховного Суду від 02.04.2019 № 918/539/18 «вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов’язань по передачі родових речей, зокрема, грошей).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги».

Враховуючи ситуацію, яка виникла, сторони можуть припинити зобов’язання шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. Досягнення згоди щодо умов такої угоди дозволить, як припинити зобов’язання сторін одне перед одним, так і закрити дебіторську заборгованість нерезидента.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За ч. ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов’язок боржника. До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, сторони також можуть домовитися про виконання зобов’язання нерезидентомросійської федерації, шляхом укладення договору поруки між ним та нерезидентом з іншої держави, щодо якої немає законодавчих заборон на здійснення валютних операцій.Виконання зобов’язання іншим нерезидентом дозволить закрити дебіторську заборгованість та мінімізує репутаційні втрати підприємства.

З огляду на вказане, варіантами для закриття дебіторської заборгованості нерезидента з російської федерації можуть бути:

– оплата за операцію з експорту товарів на валютний рахунок резидента, але не в російських рублях;

– виконання зобов’язання іншим нерезидентом після переведення боргу;

– укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог;

– укладення договору поруки між нерезидентом з російської федерації та нерезидентом з іншої держави, для виконання зобов’язання перед кредитором з України.

Принагідно зазначити, що, відповідно до п. 143 Постанови № 18, граничні строки розрахунків, що становлять 180 календарних днів, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої є меншою за 400 000 тисяч гривень.

Однак, на підставі ч. 5 ст. 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2473 у разі якщо виконання договору експорту зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов цього договору.

З вищенаведеного випливає те, що для підтвердження настання форс-мажорних обставин, одна зі сторін договору повинна довести, що такі обставини мають стосунок до конкретного зобов’язання та унеможливлюють його виконання шляхом засвідчення такого факту сертифікатом Торгової промислової палати України (далі – ТПП). Це стосується і не допущення нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 6.2 Регламенту ТПП від 15.07.2014 № 40 (3) (далі – Регламент ТПП) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов’язаннях/обов’язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За п. 5.1 Регламенту ТПП, ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.

З огляду на це, встановлення факту форс-мажорних обставин, внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, Листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 – є повідомленням для загального кола суб’єктів господарювання, водночас Регламент ТПП не визначає такий лист сертифікатом, що засвідчує форс-мажор. А тому для належного засвідчення обставин непереборної сили та недопущення нарахування пені суб’єкту господарювання необхідно особисто звернутися до ТПП щодо отримання належного сертифікату.

2. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ (далі – Закон про ЗЕД), експортом – є продаж товарів українськими суб’єктами ЗЕД іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Отже, здійснювати експорт без вивезення (без перетину митного кордону України) – законодавством не заборонено.

Відповідно до п. 9 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» від 02.01.2019 року № 7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар. Вказане стосується і експорту без вивезення.

Враховуючи повне ембарго на експорт до російської федерації, встановлене Постановою КМУ «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію Російської Федерації» від 27.09.2022 № 1076, одним з шляхів для виконання зобов’язання з експорту, буде здійснення відступлення права вимоги нерезидента з російської федерації нерезиденту з іншої держави. Зазначене дозволить здійснити належний облік експорту товарів резиденту та закрити заборгованість.

Окрім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996) зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

На підставі положень Постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 (далі – Постанова № 187) встановлено мораторій на виконання зобов’язань кредиторами за якими є російська федерація та її резиденти.

Внаслідок наведених заборон, зобов’язання підприємства за договорами з передплатою не можна виконати, а тому в підприємства виникне – кредиторська заборгованість.

Постанова № 187 не передбачає анулювання такої кредиторської заборгованості, а лише встановлює мораторій, а тому її можна списати в загальному порядку:

– зі спливом строку позовної давності (загальна позовна давність – 3 роки (за ст. 257 ЦК України), позовна давність у договорах ЗЕД – 4 роки, якщо усі сторони договору належать до країн-учасниць Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі – Конвенція), яку ратифіковано постановою ВРУ від 14.07.1993 № 3382-XII (за ст. ст. 3, 8 Конвенції).

– ліквідація юридичної особи-нерезидента;

– укладення додаткової угоди до договору про прощення боргу кредитором (відповідно до Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Мінфіну від 01.02.2018 № 77, листа ДФС від 13.02.2018 № 598/6/99-99-13-02-03-15/ІПК прощення боргу має бути оформлено в тій же формі, в якій було укладено договір, за яким «прощається» зобов’язання).

Однак, для отримання більш конкретної відповіді необхідний детальний аналіз положень договорів, щодо яких виникли зазначені питання.

Вікторія Шелест,
юристка