Є такий Законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану». Його номер 11416. І про нього багато вже говорять в соцмережах та інтернеті. Але говорять в більшості випадків про те, що ним планується істотно збільшити ставки військового збору (аж до 30% на ювелірні вироби) та розширити перелік об’єктів оподаткування ним (наприклад, придбання авто).
Очевидно, що законодавець, спостерігаючи, на те, як українці вміють донатити на потреба ЗСУ, вирішив прибрати ці донати до своїх рук. Адже, досить очевидно, що вилучення у українців коштів через сплату ними додаткового військового збору, матиме наслідком зменшення їх можливостей донатити.
Проте в цьому Законопроєкті є ще один «нюанс», про який поки що мало хто говорить.
Так, уряд пропонує надати «сільським, селищним, міським радам права приймати рішення щодо встановлення для відповідної території мінімальної бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, під час нарахування доходів у формі заробітної плати для місячного податкового (звітного) періоду».
Це означає, що у разі встановлення місцевою владою мінімальної бази оподаткування ПДФО, роботодавець змушений буде сплачувати ПДФО із фактично виплаченої зарплати за рахунок працівника, а також ПДФО з різниці між мінімально встановленою базою та фактично виплаченою зарплатою, але вже за свій рахунок.
От і матимемо ще одну «нісенітницю» в податках: податок на дохід, якого існує.
Невже не можна було місцевій владі просто надати повноваження збільшити ставку ПДФО??? Принаймні у цьому разі цей податок залишився б податком на дохід, а не на те, чого не існує.
Цікаво, яке рішення прийме роботодавець, який увесь дохід витрачає на виплату зарплати працівникам, але ця зарплата не дотягуватиме до мінімальної бази оподаткування??? Адже джерел для цього «додаткового» ПДФО у роботодавця може й не бути.
Олександр ЄФІМОВ, Старший Партнер