Деякі нюанси спадкування

Вітаю Вас з першим днем весни!

В житті трапляються ситуації, коли доводиться вибирати: приймати спадщину чи ні? Це може бути зумовлено тим, що разом зі спадщиною передаються не лише права, але і обов’язки і обсяг останніх може бути більшим, ніж перших. Інколи на рішення про відмову від спадщини можуть впливати якісь зовнішні обставини. Інколи Ваші власні думки стануть підставою спадщину не приймати.

Але що, як після відмови Ви зрозуміли свою помилку? Чи можливо «відмовитись від відмови»?

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду оприлюднив огляд у справах щодо визнання односторонніх правочинів недійсними, у якому, серед іншого, підсумував власні напрацьовані позиції з цього питання.

Перш за все було вказано, що відмова від прийняття «надбання предків» може бути визнана недійсною, якщо Ви впевните суд, що серйозно помилились щодо природи цієї відмови, своїх прав та обов’язків та інших обставин, що мають істотне значення. Але при цьому не варто намагатись обґрунтовувати свою помилку власним недбальством, незнанням закону чи неправильним його тлумаченням. Суд такі доводи точно не прийме.

Також Ваша відмова від спадщини може бути спричинена обіцянками якогось родича (який отримає цю спадщину) вчинити на Вашу користь певні дії (або не вчиняти) і у підсумку він своєї домовленості не виконає. Тут крайніми знову залишитесь Ви, оскільки КЦС ВС не вважає таке невиконання достатньою та обґрунтованою підставою для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною. Також він не буде вважати достатньою підставою смерть у подальшому особи, на користь якої здійснена така відмова.

Але не розчаровуйтесь, не все так погано!

Якщо відмова вчинена одночасно під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, то це буде для суду причиною прийняти Вашу «відмову від відмови». Нюанс полягає у тому, що між тяжкими обставинами та відмовою від прийняття спадщини має бути причинно-наслідковий зв’язок.

Також вказується, що якщо взагалі нічого не робити щодо прийняття спадщини (у встановлені законом строки не заявити про свої спадкові права), то таким чином буде втрачено «юридичну заінтересованість у встановленні заповіту, складеного спадкодавцем на користь іншої особи» (і відповідно можливість звертатись до суду), оскільки право на спадкування перестане Вам належати через сплив строку на його реалізацію.

Окремо КЦС ВС висловився щодо підстав визнання заповіту недійсним:

Він зазначив, що відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Чому? — оскільки в цьому випадку визначальним для нотаріуса буде саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Так само не може розцінюватися як порушення форми заповіту відсутність у заповіті певних реквізитів, яка, проте, не позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо.

Також КЦС ВС зробив уже класичне нагадування, що на підставі рішення суду не вийде визнати нікчемний заповіт недійсним, бо це не є належним способом захисту та не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Додатково наголошено, що заповіт, посвідчений або виданий нотаріусом (іншою службовою особою) на територіях так званих «ДНР», «ЛНР» і АРК є нікчемним.

Бажаємо, щоб у Вас якнайдовше не виникало необхідності вступати у спадкові правовідносини і міцного Вам здоров’я!

Маслов Богдан, помічник адвоката,
юрист Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»