Чи реструктурують споживчий борг, що не забезпечений іпотекою

Сайт “Ліга Закон”:  https://ips.ligazakon.net/document/reader/BZ013214?from=accountant_and_law&hide=true 

У цій статті розглянемо два важливі питання:

1. Чи підпадають згідно з положеннями Закону № 1734 під обов’язкову реструктуризацію зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, який не забезпечений іпотекою?

2. Обсяг (період) якої заборгованості необхідно погасити боржнику до дня проведення реструктуризації: за зобов’язаннями за договором чи за зобов’язаннями, які виникли внаслідок вимоги про дострокове стягнення?

Щодо питання № 1

Як зазначено в Пояснювальній записці до Законопроєкту № 4475, надання кредитів в іноземній валюті громадянам, у яких доходів в іноземній валюті взагалі немає, є зловживанням із боку кредитодавців.

Однією з причин необхідності ухвалення Законопроєкту № 4475 є, зокрема, спроби кредитодавців отримати прибуток у недобросовісний спосіб, що суперечить верховенству права, яке відповідно до ст. 8 Конституції України є визнаним і діє в Україні, та принципам цивільного законодавства (наприклад, таким засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 ЦКУ, як добросовісність і розумність). За твердження авторів Законопроєкту № 4475 Держава та Парламент мають відреагувати на дії кредитодавців, що зажадали заробляти чималі доходи на наданні кредитів в іноземній валюті громадянам, які взагалі не мають доходів в іноземній валюті, й ухвалити законодавчі акти, що захистять позичальників від надмірних, непропорційних, неспівмірних вимог кредитодавців.

Крім того, серед причин необхідності ухвалення Законопроєкту № 4475 зазначено події форс-мажорного характеру, що відбулися в Україні та істотно вплинули на курс гривні до іноземних валют: Революція Гідності, окупація частини території України тощо. Негативні наслідки форс-мажорних обставин (один із цих наслідків – різкі та істотні зміни курсу гривні до іноземної валюти) кредитодавці не можуть повністю перекладати на позичальників.

Також автори Законопроєкту № 4475 пропонують узяти до уваги, що передбачені відсоткові ставки за кредитами в іноземній валюті (зокрема, за кредитами, наданими для купівлі житла) є значно вищими, ніж у країнах Європейського Союзу (і це за умов, коли заробітні плати, навпаки, є значно меншими). До того ж убачається за можливе констатувати, що, наприклад, завищені відсоткові ставки за кредитами де-факто самі собою виконують функцію, що покладена на неустойку, – скажімо, стимулювати позичальників вчасно повернути кредит; однак попри це на додаток до високих відсоткових ставок кредитодавці у кредитних договорах ще й передбачали застосування неустойки.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку про те, що автори Законопроєкту № 4475 мали на меті захистити права всіх позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті та не змогли їх повернути внаслідок істотного зростання вартості іноземної валюти в порівнянні з національною через подій 2013 – 2014 років.

Законом № 1381 Закон № 1734 в розд. IV “Прикінцеві та перехідні положення” було доповнено п. 7, яким урегульовано реструктуризацію споживчих кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до цієї норми зобов’язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права й обов’язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, установлених цим пунктом:

1) обов’язковій реструктуризації підлягають зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

• наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов’язання (простроченого грошового зобов’язання та/або грошового зобов’язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу всіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника;

• якщо станом на 1 січня 2014 р. немає простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов’язаний сплатити не пізніше за 1 січня 2014 р. (крім простроченої заборгованості зі сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв’язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після

 Далі на сайті Ліга 360…

Продовжити читання

ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ: оригінали, копії, дублікати

Сайт “UTEKA”:   https://uteka.ua/ua/publication/commerce-12-dokumentooborot-2-pervichnye-dokumentyoriginal-kopiya-ili-dublikat 

З 1 січня 2018 року удосконалення деяких положень нормативно-правової бази, щодо відносини у сфері бухгалтерського обліку, торкнулися і первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.8 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень» від 05.10.2017 № 2164-VIII (далі – Закон № 2164) первинні облікові документи втратили у своїй назві обліковий характер. Вони стали просто первинними документами, без визнання їх обліковими.

Та це й логічно, адже у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996) первинний документ не названий обліковим. Більше того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 №1724-VIII визначення поняття первинного документу було скорочено: первинний документ – це документ, який лише містить відомості про господарську операцію. Він більше не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції.

Первинні документи, з якими працюють бухгалтери, як відомо, бувають у формі оригіналу, дублікату чи копії. Звісно, це не просто різні слова. Вони ще й наповнені відповідним юридичним змістом з різними юридичними наслідками.

Національний стандарт України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004 (https://vn.court.gov.ua/userfiles/27_2732-2004(1).pdf) зазначає, що:

документ – це інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі;

службовий документ – це документ, який створила або отримала установа (чи інший суб’єкт господарювання) в процесі діяльності;

оригінал (службового документа) – це примірник службового документа, що першим набуває юридичної сили;

дублікат оригіналу (службового документа) – це повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

копія (документа) – це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках – деяких його зовнішніх ознак.

Продовжити читання

Захищаємо честь та гідність фізичної особи

Інколи трапляється, що користуючись своїм правом на свободу висловлювання, люди забувають про моральні та правові межі і починають озвучувати й поширювати недостовірну інформацію. Такі висловлювання, вчинені усно чи письмово, можуть бути розцінені як такі, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію. Для поширювача такої інформації можливі різного роду несприятливі наслідки, починаючи від покладення на нього обов’язку спростувати недостовірну інформацію і закінчуючи необхідністю відшкодувати збитки та моральну шкоду. Продовжити читання