Фазиль Іскандер в «Кроликах та удавах» у вуста одного з персонажів вклав таку думку: «Навіть підозрюючи когось у скоєнні злочину, не можна його підслуховувати тому, що підозри можуть не виправдатися, а метод може вкоренитися. Я хочу сказати, що кожен, хто підслуховує, може сказати: «А я його підозрював у вчинені злочину». Підслуховувати можна и потрібно лише в тому випадку, коли ти абсолютно упевнений в тому, що маєш справу зі злочинцем».

От якби податківці мали таку ж думку щодо платників податків і приходили на перевірки не просто до тих, до кого їм заманеться, і навіть не до тих, кого вони підозрюють, а йшли лише до тих, хто дійсно ухиляється.

Утопія???

Якими би хотілося бачити закони???

У Пауло Коельо в «Мактубі» є така історія: Декілька єврейських мудреців вирішили створити найкращу конституцію у світі. Якщо за той час, протягом якого можна простояти на одній нозі, хтось зуміє сформулювати закони, призначені управляти поведінкою людини, цей «хтось» буде визнаний наймудрішим з мудрих. Наймудрішим визнали рабина Гіллеля, який, балансуючи на одній нозі, сказав: «Не роби своєму ближньому того, чого не хотів би, щоб робили тобі. Такий Закон. Усе інше – юридичні коментарі».

Цікаво, чи багато законів у нас би залишилося, якщо би їх «профільтрувати» через цей ЗАКОН??? А ще цікаво, скільки законів народні депутати приймають, керуючись таким підходом???

Якось Клієнт скаржився, а може й сміявся: представники фінінспекції під час зустрічної звірки як порушення вказують націнку, яку він робить на матеріали та обладнання, що постачає підприємству за процедурою державної закупівлі. Представники фінінспекції вважають, що постачаючи державному підприємству обладнання, Клієнт не має права на такій поставці заробляти прибуток, оскільки це розтрачання державних коштів. Продовжити читання →

Корисним знаходжу для себе вивчення МФСЗ.

Наприклад у МСФЗ 12 «Розкриття інформації щодо частки участі в інших суб’єктах господарювання» вказано, що «справедливою вартістю – є оцінка на основі даних ринку, а не оцінка, характерна для суб’єкта господарювання».

Тепер ми знаємо, на що можна послатися, обґрунтовуючи, скільки коштує той чи інший товар, та чи інша послуга, праця тієї чи іншої людини…

Вони коштують рівно стільки, за скільки їх можна продати на ринку, а не стільки, скільки продавець хоче отримати. І не має значення собівартість чи бажана рентабельність.

Чи можна комусь віддати частину того, що втратив, та з втратою чого змирився і лише тому, що змирився і нікому про це не сказав?

У ДФСУ вважають що можна. Продовжити читання →