Передбачили:

• встановити обмеження на проведення перевірок стосовно суб’єктів господарювання зі статусом авторизованих економічних операторів та суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику, за виключенням тих, які здійснюють діяльність, пов’язану з обігом підакцизних товарів;
• удосконалити методики застосування ризик-орієнтованого підходу під час визначення доцільності перевірок суб’єктів господарської діяльності, щоб спрямувати заходи контролю на ділянки з високим рівнем ризику порушень податкового митного законодавства або контрабанди.

Державну регуляторну службу України разом з органами державного нагляду (контролю) зобов’язали в місячний строк проаналізувати, чи сприяє нормативно-правове врегулювання заходів державного нагляду (контролю) мінімізації їхнього можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання.

Уряд увів мораторій на проведення перевірок, а саме на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану (п. 1 постанови КМУ «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 № 303; далі — Постанова № 303).

Проте за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов’язань України протягом періоду воєнного стану дозволили здійснювати позапланові заходи державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

4 лютого 2026 року набрала чинності також постанова КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від13 березня 2022 р. № 303» від 28.01.2026 № 121 (далі — Постанова № 121), якою розширили перелік винятків з мораторію на проведення перевірок. Розгляньмо новації.

Розширили перелік підстав для позапланових перевірок

Із 04 лютого мораторій на перевірки не поширюється на позапланові заходи державного нагляду (контролю), які проводять:

• за рішенням суду;
• за заявою суб’єкта господарювання, поданою до відповідного органу державного нагляду (контролю), про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
• для перевірки, чи виконує суб’єкт господарювання приписи, розпорядженння або інші розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства, видані за результатами попереднього заходу органу державного нагляду (контролю).

Відповідальність за порушення договору: вирішення проблем і огляд судової практики

Договірна відповідальність — це юридичні наслідки, які настають для сторони, що порушила умови договору. Вона передбачає санкції, спрямовані на компенсацію збитків, стимулювання належного виконання зобов’язань і захист інтересів потерпілої сторони.

Проаналізую три проблеми та судову практику щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання та звільнення від відповідальності за порушення через форс-мажор.

Знатимете:

• чи може суд автоматично стягнути з боржника інфляційні та 3% річних;
• як розрахувати інфляційні втрати на суму боргу;
• як підтвердити форс-мажорні обставини.

Стягнення інфляційних втрат і 3% річних

Проблема

Боржник прострочив виконання грошового зобов’язання. На вимогу кредитора він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільний кодекс України, ЦК). Чи є ці наслідки окремим видом відповідальності? Чи стягує автоматично суд інфляційні та 3% річних при стягненні боргу? Чи втрачає кредитор право на відшкодування шкоди боржником, з якого стягнуто борг з урахуванням 3% річних та інфляційних?

Позиція суду

Верховний Суд (ВС) вважає, що право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних — мінімальні гарантії, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси. Позбавлення його можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів, а боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляцію матимуть іншу цінність, ніж ту, коли він їх отримав (постанова від 05.12.2024 у справі № 904/6631/23).

Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, — спосіб компенсації майнових втрат кредитора, а не спосіб відшкодування шкоди. Нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання. Це захист майнового права та інтересу, адже кредитор:

• відшкодує матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції;
• отримає компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних — право кредитора. Воно нормативно закріплене як один із способів захисту майнового права та інтересу.

Висновок з рішення суду

Стягнення 3% річних та інфляційних втрат — не окремий вид відповідальності, а спосіб компенсації майнових втрат кредитора. Стягнути їх можна лише, якщо кредитор про це заявляє, а

не автоматично, оскільки це право кредитора. Це не позбавляє кредитора права вимагати відшкодування шкоди.

Поради

При стягненні грошової заборгованості потрібно завжди заявляти вимоги щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Якщо є підстави вимагати відшкодування шкоди, варто й можна заявляти їх одночасно із вимогою сплати боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних.