Як зазначено в Пояснювальній записці до Законопроєкту № 4475, надання кредитів в іноземній валюті громадянам, у яких доходів в іноземній валюті взагалі немає, є зловживанням із боку кредитодавців.

Однією з причин необхідності ухвалення Законопроєкту № 4475 є, зокрема, спроби кредитодавців отримати прибуток у недобросовісний спосіб, що суперечить верховенству права, яке відповідно до ст. 8 Конституції України є визнаним і діє в Україні, та принципам цивільного законодавства (наприклад, таким засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 ЦКУ, як добросовісність і розумність). За твердження авторів Законопроєкту № 4475 Держава та Парламент мають відреагувати на дії кредитодавців, що зажадали заробляти чималі доходи на наданні кредитів в іноземній валюті громадянам, які взагалі не мають доходів в іноземній валюті, й ухвалити законодавчі акти, що захистять позичальників від надмірних, непропорційних, неспівмірних вимог кредитодавців.

Крім того, серед причин необхідності ухвалення Законопроєкту № 4475 зазначено події форс-мажорного характеру, що відбулися в Україні та істотно вплинули на курс гривні до іноземних валют: Революція Гідності, окупація частини території України тощо. Негативні наслідки форс-мажорних обставин (один із цих наслідків – різкі та істотні зміни курсу гривні до іноземної валюти) кредитодавці не можуть повністю перекладати на позичальників.

Також автори Законопроєкту № 4475 пропонують узяти до уваги, що передбачені відсоткові ставки за кредитами в іноземній валюті (зокрема, за кредитами, наданими для купівлі житла) є значно вищими, ніж у країнах Європейського Союзу (і це за умов, коли заробітні плати, навпаки, є значно меншими). До того ж убачається за можливе констатувати, що, наприклад, завищені відсоткові ставки за кредитами де-факто самі собою виконують функцію, що покладена на неустойку, – скажімо, стимулювати позичальників вчасно повернути кредит; однак попри це на додаток до високих відсоткових ставок кредитодавці у кредитних договорах ще й передбачали застосування неустойки.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку про те, що автори Законопроєкту № 4475 мали на меті захистити права всіх позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті та не змогли їх повернути внаслідок істотного зростання вартості іноземної валюти в порівнянні з національною через подій 2013 – 2014 років.

Законом № 1381 Закон № 1734 в розд. IV “Прикінцеві та перехідні положення” було доповнено п. 7, яким урегульовано реструктуризацію споживчих кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до цієї норми зобов’язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права й обов’язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, установлених цим пунктом:

1) обов’язковій реструктуризації підлягають зобов’язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

• наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов’язання (простроченого грошового зобов’язання та/або грошового зобов’язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу всіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв’язку з виконанням ним зобов’язань позичальника;

• якщо станом на 1 січня 2014 р. немає простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов’язаний сплатити не пізніше за 1 січня 2014 р. (крім простроченої заборгованості зі сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв’язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після